I. Значення рекреаційного потенціалу України для розвитку санаторно - курортних послуг

Всі народи з незапамятних часів знаходили в оточуючому їх середовищі лікувальні засоби. Особливе значення надавалося мінеральним водам, лікувальним грязям і клімату, що застосовувалися для лікування різних захворювань.

Санаторно-курортне лікування не тільки істотно доповнює медикаментозне лікування, але часто використовується як самостійний, альтернативний спосіб лікування.

Вплив природних фізичних чинників, а також режиму рухової активності і раціонального лікувального харчування сприяє підвищенню захисно-пристосувальних сил організму. Фізичні чинники, на відміну від більшості лікарських засобів, є найбільш фізіологічними, природними для організму, не пригнічуючи, а мобілізуючи його резервні можливості і не викликаючи побічних небажаних явищ і алергічних реакцій.

Курортне лікування сприяє поліпшенню кровообігу, диханню. Крім того, санаторно-курортне лікування, основою якого є тісне спілкування з природою, заповнює відчутний для більшості міських жителів дефіцит природного середовища.

Завдяки географічному положенню, геологічній будові і гідрогеологічним умовам Україна традиційно має всі види курортів.

Перші бальнеологічні курорти в Україні виникли на мінеральних водах у Шкло (1576 р.),в Трускавці (1827 р.)в Моршині (1877 р.) Львівської області; Березівці під Харковом (1862 р.) в Миргороді Полтавської області (1917 р.); грязьові - на Сакбькому озері в Криму (1799 р.), на Одеських лиманах (1829 р.), на Славянских озерах у Донбасі (1832 р.), у Євпаторії (1890 р.) в Бердянську Запорізької області (1902 р.).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік з 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму.

Україна, яка за площею становить - 603,7 тис. кв. км., має величезний потенціал для розвитку санаторно - курортних послуг. Щоб санаторно - курортні послуги надавались, та розвивались потрібні рекреаційні ресурси. Адже відомо жодний санаторно-курортний обєкт не може існувати без рекреаційного ресурсу, який формує його спеціалізацію. Пропонуємо розібратись що ж таке рекреаційні ресурси і прослідкувати тенденцію розвитку санаторно - курортних послуг

Рекреаційні (природні) ресурси - унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості;

Рекреаційні ресурси -- природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні обєкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-памятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (памятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів, санаторіїв та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

§ геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

§ наявність рекреаційних ресурсів;

§ стан туристичної інфраструктури;

§ попит на рекреацію та туризм;

§ туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду становить тут 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти - Євпаторія, Саки та інші.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях .

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, зосереджених головним чином у південних та північно-західних областях.

На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльницький, Хаджибсйський та ін., а на курортах Миргород, Моршин, Немирів, Черче поширені торфові

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси - соціальні і природні обєкти, явища, події, походження яких тісно повязане як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний обєкт, явище, подія первісно виникли.

Найголовнішим в ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін.

Рекреаційні можливості України для розвитку санаторно - курортних послуг характеризуються також наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії-357, бази та інші заклади відпочинку-2015, пансіонати відпочинку - 235, будинки відпочинку - 38, пансіонати з лікуванням - 68, інші заклади - 104. За формою власності ці заклади розподіляються: державна - 37 %, колективна - 58 %, приватна -0,9 %, власність міжнародних організацій - 3,9 %.

Україна має все необхідне для розвитку санаторно-курортного господарства:

Для надання санаторно-курортних послуг важливим фактором виступає клімат. Країна володіє сприятливими кліматичними особливостями помірно-континентальний клімат із сухим і переважно теплим літом, мякою і вологою зимою створює всі можливості для надавання санаторно - курортних послуг.

Водні ресурси в Україні представлені: 70 тис. річок, понад 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ. Що також сприяє у наданні санаторно - курортних послуг.

Найбільша кількість озер на Волинському Поліссі. Найбільші річкові ресурси туризму та рекреації зосереджено у Волинській (4500 км2 - понад 22% територій області), Закарпатській (2135 км2 - близько 17%), Львівській (3120 км2 - понад 14%), Рівненській (2800 км2 - майже 14%), Тернопільській (1826 км2 - понад 13%), Хмельницькій (2660 км2 - близько 13%) області.

Водопади - одне з найбільш величних явищ, яке використовують суміжно при наданні санаторно - курортних послуг(при розважальних діях, наприклад під час пізнавальної екскурсії).

В країні також є болота, як потенційні та актуальні мисливські угіддя, території грибного, рослинного та ягідного, та іншого «промислу»: Рівненська (3820 км2 - 19%), Чернігівська (3620 км2 - понад 11%), Волинська (1656 км2 - понад 8%), Житомирська (1580 км2 - 5,3 %) області.

Для розвитку санаторно - курортних послуг вирішальними є Бальнеологічні ресурси - мінеральні води, лікувальні грязі. Найбільша кількість мінеральних джерел - у Львівській та Закарпатській обл.. Найстаріші грязеві курорти - Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльник. Торфяні грязі використовуються на курортах Миргорода, Моршина, Черче.

Для санаторіїв та курортів надзвичайно вигідним розташуванням виступає лісова зона. Ліси в Україні займають площу понад 100 тис.км.2

§ закарпатська (6940 км2 - понад 54%),

§ Івано-Франківська (6260 км2 - понад 54%),

§ Рівненська (8459 км2 - понад 42%),

§ Житомирська (10895 км2 - понад 36%), Волинська (6973 км2 - понад 35%),

§ Львівська (6899 км2 - понад 32%),

§ Чернівецька (2580 км2 - понад 32%),

§ Київська (7806 км2 - понад 27%) області.

Також у лікувальних цілях і при наданні санаторно - курортних послуг використовують спелеологічні ресурси. Спелеологічні ресурси в ряді регіонів України мають неабияке туристко-спортивне, науково-пізнавальне, історико-культурне, навчально-краєзначе значення, лікувальне значення .

Печери на території України утворилися в різних породах, що піддаються користуванню (вапняки в Криму, черепашник в Одеській області, гіпси на Західній Україні). Залежно від цього та інших факторів (глибини залягання шару, його потужність, наявність або відсутність води, повітряний режим тощо) вони відрізняються відкладами, наявністю кристалів, натеків та іншими ознаками, які є привабливими для організації рекреаційно-туристської діяльності. Соляні печери Закарпаття (смт. Солотвино), Донеччини (м. Солевар, м. Артемівськ) широко використовуються як лікувальні заклади, а карстова печера Попелюшка (Чернівецька обл.) є потенційною санаторно-лікувальною базою для проведення масових сеансів спелеотерапії.

Крім підземних порожнин природного характеру на Україні багато підземних порожнин антропогенного походження (підземні монастирі, катакомби, «печерні міста», скельні монастирі, фортифікаційні ходи, шахти).

Загальна площа природних рекреаційних ландшафтів становить 9,4 млн. га (15,6% території держави).