2. Теоретичні засади створення руху в Україні

Дослідник руху «Спорт для всіх» Дутчак М.В. зазначив, що вже сформовано новий науковий напрямок, що передбачає вивчення спорту для всіх як підсистеми системи більш високого порядку - здорового способу життя з урахуванням відповідних внутрішніх та зовнішніх звязків, що розкриває більш широкий спектр функцій використання можливостей спорту для всіх стосовно адекватної реакції на сукупність сучасних викликів перед українським суспільством загалом та конкретною людиною зокрема. [4, с. 3]

На початку ХХІ ст. в Україні було створено передумови для формування системи спорту для всіх. Дутчак у своїй роботі виявив, що потреба у стратегічному плануванні формування системи спорту для всіх в Україні обумовлена такими чинниками: 1) необхідністю реагування українського суспільства на сучасні виклики та використання можливостей спорту для всіх у формуванні здорового способу життя; 2) необхідністю в обєднанні та координації зусиль, а також ресурсів різних субєктів системи спорту для всіх; 3) посиленням інноваційних процесів у системі спорту для всіх, генерацією та швидким засвоєнням нових ідей субєктами спорту для всіх; 4) розвитком теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу “проб і помилок” до наукових методів передбачення та підготовки майбутнього; 5) наявністю доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення сильних і слабких сторін системи спорту для всіх, зовнішнього середовища та умов її формування, функціонування та розвитку; 6) потребою у впровадженні високого рівня державного управління, що відповідає запитам суспільства та конкретної особи. [5, с.20]

В Україні створена належна законодавча база для функціонування та розвитку мережі центрів фізичного здоровя населення «Спорт для всіх». Сформована ефективна система проведення загальнодоступних спортивних заходів, що одночасно проводяться відповідними центрами в різних населених пунктах держави. У подальшому організаційну роботу доцільно спрямовувати на: розбудову мережі центрів та зміцнення їх кадрового потенціалу; формування належної матеріально-технічної бази центрів за рахунок підпорядкування їм усіх комунальних спортивних споруд за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення, а також міських парків; створення пересувних пунктів надання спортивних послуг у місцях масового відпочинку населення; налагодження співпраці із навчальними закладами для раціонального використання їх спортивних споруд у позанавчальний час для активного відпочинку мешканців відповідного мікрорайону; збільшення кількості та привабливості масових спортивних заходів загальнонаціонального значення; здійснення просвітницьких заходів для формування у суспільній свідомості розуміння переваг активних форм відпочинку; надання інформаційно-консультативних послуг для осіб, які самостійно чи не у формальних групах займаються спортом; періодичного проведення всеукраїнського опитування населення стосовно занять спортом для всіх; удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування мережі центрів. [4, с. 8]