3. Технології державного управління спортом для всіх
На сучасному етапі однією з характерних тенденцій розвитку державного управління є посилення технологізації управлінської діяльності. Управлінська технологія поєднує упорядковану сукупність типових дій, операцій та процедур, реалізація яких забезпечує очікуваний результат в умовах перманентної зміни управлінської ситуації. [5, с.20]
Розроблено та впроваджено в систему державного управління спортом для всіх алгоритм технології стратегічного планування, що передбачає:
* проведення системного аналізу поточної ситуації та майбутнього цієї системи, динаміки її внутрішнього стану та зовнішнього оточення, визначення сильних та слабких сторін, запитів та можливостей;
* окреслення пріоритетів державної політики у даній системі на середньостроковий та довгостроковий періоди;
* визначення шляхів та інструментарію досягнення зазначених пріоритетів, формування взаємоузгодженої та комплексної системи відповідних заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
* встановлення конкретних вимірюваних показників реалізації державної політики;
* підвищення ефективності використання наявного та очікуваного ресурсу (кадри, матеріально-технічна база та фінанси) для досягнення визначених цілей.
Починаючи з 2003 р., здійснюється впровадження проекту створення та функціонування центрів фізичного здоровя населення “Спорт для всіх”. Указаний період характеризується високими темпами розширення мережі цих центрів. Так, якщо у 2003 р. було створено 39 центрів, то у 2008 р. їхня загальна кількість зросла до 191, тобто майже впятеро.
Також, Дутчаком було обґрунтовано необхідність проведення соціального моніторингу рівня залучення населення до спорту для всіх в Україні. Моніторинг проводиться з метою надання органам управління сферою фізичної культури і спорту повної, своєчасної та достовірної інформації про оцінку та прогноз соціальної ситуації із залучення населення до спорту для всіх, механізмів підтримання прогресивних тенденцій, шляхів запобігання та усунення негативних процесів. [5, с. 20-22]
За даними звіту про результати соціологічного дослідження (2008 р.) на тему «Моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх», можна зробити висновок про низький стан як фізичної підготовленості населення, так і взагалі його зацікавленості спортом.
В цьому році більшість дорослого населення України виявляло помітно виражений інтерес до спорту. Разом з тим, цей інтерес носив, швидше, споглядальний, пасивний характер, оскільки лише порівняно невелика частина опитаних активно або ж регулярно сама займалась спортом. Основна ж маса жителів України або епізодично займалась спортом, або повністю була байдужа до нього. Наприклад, близько половини дорослого населення вважають, що для них в цілому не так вже й важливо, чи мають вони нагоду долучатися до занять спортом, чи ні.
Дещо інакше ситуація у сфері «спорту для всіх» сприймається експертами. Абсолютна більшість їх представників вважає, що для жителів України заняття спортом на дозвіллі є важливими, хоча ступінь доступності таких занять для рядового українця вони оцінюють як середню. Щоб змінити стан справ з масовим спортом, вони вважають за необхідне внести певні корективи у державну політику в області спорту. У фінансовому відношенні вона повинна усунути певну «дискримінацію» масового спорту в бюджетних асигнуваннях. А з погляду пріоритетних напрямів фінансування спорту для всіх експертами особливо виділяються будівництво і капітальний ремонт спортивних споруд для всіх, підвищення оплати праці тренерів і інструкторів, а також проведення масових спортивних заходів. [6]
З урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоровя щодо оптимального обсягу рухової активності для отримання оздоровчого ефекту та на основі використання основних положень загальноєвропейського проекту COMPASS Дутчаком було запропоновано розрізняти три рівня залучення конкретної людини до занять спортом для всіх з метою зміцнення здоровя:
перший рівень - достатній (не менше 4-5 занять на тиждень або більше 240 разів на рік, тривалість одного заняття - не менше 30 хв.);
другий рівень - помірний (2-3 заняття на тиждень або від 120 до 240 разів на рік, тривалість одного заняття - не менше 30 хв.);
третій рівень - низький (1-2 заняття на тиждень або від 1 до 120 разів на рік).
Керуючись запропонованою класифікацією встановлено, що серед осіб, які займалися в Україні спортом для всіх в останні 12 місяців (2008 року), перший рівень залучення до таких занять має 7% , другий - 14%, а третій - 70%.
Оцінюючи різні формати проведення масових спортивних заходів з погляду ефективності залучення за їх допомогою широких верств населення до занять спортом на дозвіллі, експерти вибудували наступну ієрархію таких форматів:
· перше місце: спартакіади, універсіади і т.п.;
· друге місце: чемпіонати з окремих видів спорту серед аматорів;
· третє місце: телевізійні шоу за участю пересічних громадян;
· четверте місце: телевізійні шоу за участю зірок;
· пяте місце: комерційні змагання зірок спорту.
Як вважають експерти, під час організації масових спортивних заходів найбільший ефект у залученні широких верств населення до занять спортом на дозвіллі може бути одержаний за рахунок залучення до цих заходів таких відомих осіб:
· перше місце: зірки спорту;
· друге місце: зірки естради і шоу бізнесу;
· третє місце: зірки телебачення;
· четверте місце: зірки театру і кіно;
· пяте місце: політики.
Значно більш одностайними експерти були у своїх оцінках того, наскільки важливою для населення країни (від 16-ти до 74-х років) є можливість займатися спортом на дозвіллі (див. діаграму 1). Абсолютна більшість експертів вважає, що така можливість є дуже важливою або швидше важливою для населення. Вірогідно, у цьому випадку експерти висловили своє розуміння обєктивної важливості занять спортом для збереження фізичного здоровя нації, незалежно від того, як така можливість сприймається у масовій свідомості населення. У цьому відношенні експертні оцінки по даній позиції істотно відрізняються від результатів масового опитування жителів країни: серед останніх питома вага тих, хто вважає в цілому важливою можливість займатися спортом на дозвіллі приблизно удвічі нижча, ніж серед експертів. З іншого боку, серед населення істотно вища, ніж серед експертів, частка тих, для кого дана можливість є в цілому не важливою. [7]
Порівнюючи результати всеукраїнського опитування населення та експертного оцінювання слід зазначити, що пересічні громадяни здебільшого прагнуть до занять, які не вимагають значних фінансових затрат, а експерти виходять з позиції доцільності та ефективності таких занять для збереження здоровя та вирішення інших соціально-економічних завдань.
Діаграма 1. Розподіл результатів експертного і масового опитувань за оцінками значення, яке для широких верств населення має можливість займатися спортом на дозвіллі (експерти -- особа; населення -- % до опитаних)
спорт фізичний управляння дозвілля