logo search
Аналіз туристської привабливості Греції

1.1 Теоретичні основи дослідження туризму та туристської привабливості території, туристського центру

Туризм, маючи давню історію, не привертав до себе достатньої уваги до початку ХХ ст. Необхідність вивчення туристського феномену виникла після сталого збільшення туристських потоків та доходів від туризму, зростання економічного значення туристської індустрії.

Визначна роль туристської діяльності полягає у відчутному її вкладі у розвиток економіки країни при невеликих капітальних вкладеннях. Туризм - галузь економіки, яка не лише охоплює прямо чи опосередковано більшість супутніх галузей господарства, в тому числі транспорт, будівництво, торгівлю, громадське харчування, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, культуру, мистецтво, спорт тощо, але й стимулює їх розвиток. Це зумовлює збільшення робочих місць, особливо у депресивних регіонах, де інша господарська діяльність неможлива чи недоцільна через високі витрати виробництва. Витрати на створення одного робочого місця в туризмі в декілька разів менші, ніж в інших галузях економіки.

Короткий огляд розвитку туризму у регіонах світу показав, що більшість країн поступово виходила на міжнародний ринок, вивчаючи його. Деякі країни робили стрімкий стрибок, частина ж втрачає темпи приросту прибуттів і доходів [16]. У світовому масштабі у туристській галузі залишається така ж ситуація, як і на початку її діяльності. Найвищий туристський попит мають регіони з багатими природними та історико-культурними ресурсами, які зазвичай густонаселені і урбанізовані, вигідні за своїм географічним положенням [18]. Розвиток менш цінних у туристському плані територій потребує вкладення інвестиційних коштів. Загалом, зростання популярності туризму в сучасному світі вважається стійким. Хоча на динаміку розвитку галузі впливають зовнішні економічні та політичні фактори, але туризму властива швидка відновлюваність показників у несприятливих умовах. В залежності від стану економіки країни, від підтримки державою розвитку національного туризму в різних країнах, ця галузь світового господарства розвивається нерівномірно. Найбільший економічний ефект міжнародний туризм має у регіонах з багатими лікувальними ресурсами та екологічно чистими територіями [3].

Враховуючи досвід країн, де успішно розвивається туризм, а це найбільші країни Азії з найвищими показниками прийому туристів, для розробки програми заходів для оцінювання туристської привабливості країни необхідно [23]:

? оберігати, відновлювати та підтримувати в привабливому вигляді природні ресурси та історико-культурні памятки країни як основну притягальну силу для туриста;

? розвивати туристську інфраструктуру;

? стимулювати розвиток суміжних з туризмом галузей економіки регіону, у тому числі у сфері розваг;

? покращувати якість довкілля у межах туристських територій;

? достатньо і якісно інформувати про туристські регіони;

? проводити маркетингові кампанії в межах туристських регіонів, використовуючи наукові здобутки з регіонального маркетингу;

? створювати навчальні центри для підготовки, перепрофілювання та підвищення кваліфікації туристських кадрів, включаючи закордонні стажування;

? з боку державних та місцевих органів влади надавати належну фінансову і методико-правову підтримку туристській галузі;

? органам державної та місцевої влади підтримувати економічний і політичний імідж регіону;

? проводити просвітницьку роботу серед населення як основного носія культурно-етнографічних цінностей нації.

Приділяючи належну увагу з боку держави туризму в країні з наявними природними та історико-культурними туристськими ресурсами, безумовно, можна отримати максимальний соціально-економічний ефект від її розвитку.

Туристська діяльність багатогранний процес, на розвиток якого впливає велика кількість різних чинників. Щоб усіх їх урахувати, необхідно конкретизувати і систематизувати окремі види туризму. Для цього їх зводять у класифікацію. Таке впорядкування допоможе визначити можливості туризму, враховувати потреби сучасних туристів, удосконалювати організаційні структури управління туристською галуззю, а також розробляти програми розвитку та регулювання туризму. Адже кожен конкретний вид туризму потребує відповідних ресурсів і сучасної інфраструктури [25].

Відштовхуючись від потреб сучасної людини, можна визначити різноманітні види туризму, за допомогою яких виникає можливість задовольнити ці потреби. Котлер Ф. пояснює зміст потреб як необхідність у чому-небудь, що набула специфічної форми у відповідності з культурним рівнем і особистістю індивіда. Потреби носять індивідуальний характер і для їх задоволення потрібно шукати різноманітні шляхи. За твердженням Котлера Ф. людські потреби формуються і змінюються під впливом суспільних відносин, соціальних інститутів та корпорацій виробників [40].

Широко відома класифікація потреб, яка розроблена американським психологом Маслоу А. [33]. Він розставив потреби у вигляді піраміди - від найнижчих матеріальних потреб до вищих, духовних (див. рис. 1.1).

За класифікацією Маслоу А. потреби перебувають на певних рівнях - пріоритет надається першій та другій групам абсолютних потреб. З третьої по пяту групи - відносні потреби, які потребують задоволення лише після задоволення основних потреб (1 - 2 пласт). На думку Маслоу А. стан задоволення будь-якої потреби недовготривалий, отже, процес задоволення потреб виступає постійним поштовхом для розвитку суспільного виробництва.

Рис. 1.1 - Класифікація потреб Маслоу

Духовні потреби проявляються у створенні і засвоєнні духовної культури. Ці потреби виникають тоді, коли зникає необхідність індивіду боротися за своє життя, коли абсолютні потреби задовольняються легко і не вимагають значних затрат часу [27]. Тоді зявляються духовні потреби, тобто такі, в процесі задоволення яких людина всебічно розвивається, використовує потенціал, що закладений у ній природою, усвідомлює свою сутність. Це потреби у вищих цінностях (віра, знання), в особистих досягненнях, самовираженні (карєра), потреба у любові і повазі (дружба, сімя), потреби задоволення естетичних відчуттів. Сюди можна віднести і потребу відпочивати. Остання потреба виникає через низку причин [33].

Після виконаної роботи людині необхідно відновити втрачену енергію. В міру зміни стилю життя зросла роль відпочинку як специфічної, життєво необхідної потреби людини в процесі відтворення робочої сили. Науково-технічний прогрес, розвиток новітніх технологій ускладнили виробництво, а це вимагає більшої зосередженості і витрат енергії у працівників. Це призводить до стресів, від яких важко оговтатись. За результатами опитування, проведеного у Швейцарії, 40% людей страждають від інтенсивності своєї роботи і часті стреси, 60% респондентів відповіли, що кількість стресових ситуацій, повязаних з роботою, з роками зростає [20].

Підвищення рівня працездатності вимагає інтенсивного відновлення фізичних і психологічних сил. Постає проблема відпочинку. Найкращим способом позбутися втоми вважається зміна роду діяльності. Всі пласти піраміди Маслоу А. не є відокремленими. Потреби, що їх складають, доповнюють одна одну, орієнтовані на досягнення гармонії індивіда з суспільством, узгодженості з собою і оточуючим середовищем. За допомогою туризму, певною мірою, можна задовольнити найважливіші духовні потреби.

Спираючись на наведені вище класифікації потреб і в залежності від використаних ресурсів та мети туристської подорожі, можна детально систематизувати види туризму, серед яких виділяють такі підвиди: відпочинковий, лікувальний, діловий, культурно-розважальний, релігійний [26]. Враховуючи згадану вище градацію підвидів туризму, слід виділити для подальшої класифікації туризму такі: лікувально-оздоровчий, культурно-пізнавальний; розважально-відпочинковий; спортивний та релігійний.

Існує численна кількість різноманітних класифікацій туризму. Багато вчених світу, таких як американець Макінтош Р., росіянин Мироненко Н.С., українці Крачило Н.П. і Старовойтенко О.А. досліджували класифікацію туристської чи рекреаційної діяльності. Але цим класифікаціям притаманні недоліки. Одна класифікація не робить поділ туризму на внутрішній і міжнародний, друга - не враховує різні форми туризму, третя - не враховує види туризму, залежні від способу розміщення туристів та від турресурсів; четверта - не враховує запити окремого споживача, пята - заснована на пятирівневій класифікації, інші ознаки не враховуються (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1- Недоліки авторських класифікацій туризму

Автор

Недолік класифікації

Александрова А.Ю.

Класифікація характеризує туриста з демографічної та соціально-економічної точок зору

Не враховуються такі види туризму як культурно-пізнавальний, діловий, релігійний. Не наведений поділ туризму на внутрішній і міжнародний

Квартальнов В.А.

Розглядаються види туризму

Не враховуються різні форми туризму

Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І.

Відокремлюються класи та види туризму за напрямами. Розвязує проблеми розвитку і територіальної організації підприємств, визначає попит на види туризму, формує план розвитку матеріально-технічної бази та інфраструктури туризму

У наданій класифікації потреби та запити окремого користувача туристських послуг можуть не враховуватись

Старовойтенко О.А.

Пропонує пятирівневу класифікацію видів туризму, які впорядковуються, спираючись на потреби людини

Інші чинники, що впливають на вибір не враховуються. Планування і регулювання туристської діяльності ускладнюється

Кіфяк В.Ф.

Систематизування види туризму за ознаками (мета туризму, часові, територіальні характеристики, індивідуальні запити споживачів)

Не враховується поєднання декількох ознак одразу

Ван Ціншен

Мотивація як основна спонукальна сила вибору місця подорожі

Не враховуються види туризму, залежні від способу розміщення туристів та від тур. ресурсів

туризм греція центр міжнардний

Відомі класифікації відрізняються принципами побудови, різними системними підходами до самого поняття «туризм». В існуючих класифікаціях видів туризму не враховані усі ознаки, що впливають на вибір туриста, або використовують характеристики, які незначно впливають на процес вибору маршруту подорожі. Більшість авторів класифікацій у класифікацію туризму включають усі можливі характеристики: ресурси, організаційні форми туризму, тривалість туру, вік туристів, транспорт, місце проживання, мотиви поїздки [6]. Недоліками цих класифікацій є розпорошеність, не зосередженість на головному - самому потенційному споживачеві туристських послуг. При такому підході губиться спрямованість на задоволення потреб людини для її гармонійного розвитку. Адже, якщо підходити до поняття «туризм» як до способу задоволення потреб людини, базою для класифікації повинні слугувати мотиви подорожі, які спонукають до задоволення певних потреб людини, в залежності від його індивідуальних і психологічних особливостей, життєвих цінностей, освіти.

Як і будь-яка інша галузь економіки, туристська індустрія спрямована на максимально можливе задоволення потреб людини. Тож для оцінювання туристської привабливості території необхідно зважати на запити, мотиви, смаки та ступінь задоволення потреб потенційних туристів.

Туристсько-привабливою можна вважати територію, яка користується популярністю у туристів і ця місцевість перетворюється у туристський центр. Слід розрізняти туристський центр та центр туризму.

Центр туризму - це місто, місцевість чи обєкт, де на базі туристських ресурсів створений комплекс туристського обслуговування.

Туристський центр - це місцевість, яка приваблює туристів завдяки наявності в її межах специфічних туристських ресурсів, зручностей транспортно-географічного положення і доступної для туриста інформації про неї [21].

Існує розмаїття визначень поняття «туристсько приваблива територія» (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Авторські визначення поняття «туристсько приваблива територія»

Автор

Визначення

Всесвітня туристська організація

«територія, яка володіє великою мережею спеціальних споруд і послуг, необхідних для організації відпочинку чи оздоровлення»

Квартальнов В.А.

«ділянка, місцевість, регіон чи територія, яка приваблює туристів через наявність: сприятливого клімату, флори і фауни; зручного географічного розташування; транспортної доступності»

Школа І.М.

«група рекреаційних районів у межах певних територій, що характеризуються спільністю природних, історико-культурних ресурсів, єдиною інфраструктурою»

Балабанова І.Т.

«вид комплексного туристського ресурсу - географічно визначене місце концентрації найцінніших туристських ресурсів, а також обєктів туристського інтересу, які виділяються серед туристського регіону, з вказуванням у кадастрах та інших видах документації і введенням режиму пріоритетного цільового функціонування та розвитку туризму в його межах»

Омуш М.О.

«територія, яка має потенціал для розвитку туризму, сукупність економічних характеристик регіональних туристських комплексів, що відповідають попиту, потребам туристів, вимогам інвесторів, забезпечують досягнення передбачуваного економічного ефекту»

Але визначення науковців не враховують усіх чинників туристської привабливості території, таких як матеріально-технічна база та достатня і доступна інформація про туристську діяльність в межах території [21].

Ці недоліки не дозволяють у повній мірі оцінити туристську привабливість території та визначити вагомість чинників, які впливають на цей процес. Щоб досягти високого рівня туристської привабливості та отримати максимальний соціально-економічний ефект, туристський центр повинен мати сучасну розвинену матеріально-технічну базу туризму, туристську інфраструктуру. Адже, якими б багатими та унікальними не були природні ресурси та історико-культурна спадщина країни чи регіону [20].

Враховуючи наведені вище визначення, можна зробити таке визначення поняття «туристсько приваблива територія» - це територія, яка має потенціал туристських ресурсів, сучасну розвинену матеріально-технічну базу туризму та доступну і достатню для туриста інформацію про неї, які б відповідали потребам туристів і забезпечували досягнення максимального соціально-економічного ефекту від розвитку в її межах туристської індустрії.

Враховуючи усі складові цього поняття, можна визначити максимально можливі напрямки удосконалення процесу підвищення та регулювання туристської привабливості території, знайти недоліки у туристській діяльності та на їх основі визначити способи їх усунення.