3.4.2. Природоохоронні цінності, які важливі для розвитку екологічного, зокрема орнітологічного туризму

Для аналізу багатства біологічного розмаїття Шацького природного національного парку, одну з ведучих ролей відіграли критерії оцінки міжнародної цінності різних видів птахів, що гніздуються, зимують або мігрують на згаданій території. Завдяки унікальним природнім ландшафтам, фауна Шацького національного природного парку віддавна привертала увагу багатьох дослідників. Ця територія отримала міжнародний природоохоронний статус водно-болотних угідь та ІВА №001 UA, ІВА №28 (міжнародно-важливих територій для охорони птахів) (Микитюк, 1999; Heath, Evans, 2000), що покликані зберегти біологічне й ландшафтне надбання у Європі. Періодичні та стаціонарні орнітофауністичні дослідження на території Шацького поозер’я були започатковані протягом 1950-60 років, і вони головним чином стосувались водоплавних та водно-болотних птахів (Татаринов, 1973). Як правило, вивчали закономірності поширення видів на всій території Західноукраїнського Полісся, фенологія їх міграцій та гніздової біології (Сребродольская, 1960; Сребродольская, 1975). Хоча у популяціях багатьох раніше чисельних видів відбулись значні негативні зміни і багато видів отримали статус рідкісних і зникаючих не тільки в регіоні, а в масштабах всього ареалу, або його європейської частини (Страутман, 1963; Hagemaijer, Blair, 1997; Tucker, Heath, 1994). В цих умовах нами було виділено ті види птахів, які отримали статус таких, що знаходяться під глобальною загрозою зникнення у Європі. Згідно цього міжнародного списку ми проаналізували становище, чисельність і біотопічний розподіл згаданих видів в умовах Шацького національного природного парку, як найбільш важливого резервату природи для збереження орнітофауни західного регіону країни (Горун, Матейчик, Ященко, 2000; Микитюк, 1999; Химин, Тутейко, Грицай та ін., 1999; Grimmett, Jones, 1989). Для здійснення такої оцінки було проведено спеціальні обліки чисельності гніздових птахів з наступним картуванням розміщення їх в різноманітних біотопах національного парку. Для детальних досліджень були вибрані 88 видів птахів, що включені до однієї з чотирьох пріоритетних категорій SPEC, які мають природоохоронний міжнародний статус (Микитюк, 1999; Tucker, Heath, 1994). Серед них представники таких рядів – Anseriformes: Aythya nyroca, Aythya ferina, Anas strepera, Anas querquedula; Ciconiformes: Ciconia ciconia, Ciconia nigra, Botaurus stelaris, Ixobrychus minutus; Falсoniformes: Pernis apivorus, Milvus migrans, Hiraaetus pennatus, Circaetus gallicus, Aquila pomarina, Circus pygargus, Falco tinnunculus; Galliformes: Tetrao tetrix, Perdix perdix; Coturnix coturnix; Gruiformes: Grus grus, Crex crex, Porzana parva, Porzana porzana; Charadriiformes: Gallinago media, Tringa totanus, Limosa limosa, Numenius arquata (зимуючі популяції під глобальною загрозою зникнення, а гніздові, занесені до Червоної книги України), Philomachus pugnax, Chlidonias niger, Chlidonias hybridus, Sterna albifrons; Columbiiformes: Columba palumbus, Columba oenas, Streptopelia turtur; Strigiformes: Bubo bubo, Asio flammeus, Strix aluco, Athene noctua; Caprimulgiiformes: Caprimulgus europaeus; Coraciformes: Coracias garrulus, Alcedo atthis; Piciformes: Picus viridis, Picus canus, Dendrocopos medius, Dendrocopos syriacus, Jynx torquilla; Passeriformes: Galerida cristata, Lullula arborea, Alauda arvensis, Riparia riparia, Hirundo rustica, Anthus pratensis, Prunella modularis, Erithacus rubecula, Luscinia luscinia, Phoenicurus phoenicurus, Saxicola rubetra, Saxicola torquata, Turdus merula, Turdus philomelos, Turdus viscivorus, Locustella naevia, Locustella fluviatilis, Locustella luscinioides, Acrocepalus paludicola, Acrocepalus schoenobaenus, Acrocepalus palustris, Acrocepalus scirpaceus, Silvia communis, Silvia borin, Silvia atricapila, Silvia nisoria, Hippolais icterina, Phylloscopus sibilatrix, Regulus regulus, Muscicapa striata, Ficedula hypoleuca, Parus cristatus, Parus caeruleus, Certhia brachydactyla, Lanius collurio, Lanius excubitor, Corvus monedula, Fringilla coelebs, Serinus serinus, Carduelis chloris, Carduelis spinus, Carduelis cannabina, Emberiza citrinella, Emberiza hortulana. В наслідок проведених польових досліджень за період 1990-2005 рр., для одинадцяти із вище згаданих видів гніздування в Шацькому національному природному парку не доведене: Pandion haliaetus, Aquila chrysaetos, Haliaeetus albicilla, Milvus milvus, Philomachus pugnax, Coracias garrulus, Lanius minor, Lanius senator, Regulus ignicapilus, Certhia brachydactyla, Ficedula albicollis. Всі види, що мають міжнародний природоохоронний статус, поділено на чотири групи. До групи SPEC-1 належать ті види, гніздові популяції яких за останні три десятиліття скоротились більше ніж на 75-50% (3 види). Ще 9 видів належать до категорії SPEC-2, а їх популяції скоротились майже на половину. Крім того, 31 вид належить до категорії SPEC-3 (у них скорочення чисельності пройшло більше ніж на 25%), а 45 видів, що скоротили чисельність до 25%, включені до категорії SPEC – 4 (таблиця 3.9) (Tucker, Heath, 1994). За останнє десятиліття урядом України ратифіковано чотири міжнародних природоохоронних конвенцій, серед основоположних документів яких включено доволі значні списки рідкісних і зникаючих тварин, що потребують активної охорони в усій Європі (Конвенція про охорону дикої флори і фауни..., 1998). Значна більшість птахів серед цих видів трапляється на території Шацького національного парку, який в свою чергу очевидно є одним з найважливіших резерватів для охорони водно-болотних птахів в західному регіоні країни і має значні перспективи для розвитку орнітологічного туризму. До того ж, підготовка нового видання національної Червоної книги стимулює здійснити сучасний аналіз стану популяцій найбільш рідкісних видів тварин на заході України. Для вивчення чисельності гніздових птахів на території національного природного парку в польових умовах використовувалися карти з масштабом 1:25000, на яких з допомогою картографічного методу реєструвалися результати обліків (Tomialojc, 1980). Для проведення обліків лісових птахів, використовувались карти лісової таксації трьох лісництв національного парку. В Шацькому поозер’ї були проведені картографічні дослідження під час складання регіонального Атласу гніздових птахів західних областей України (1982-1986 рр.) та під час виконання міжнародної програми Атласу гніздових птахів Європи (1955-1988). Результати цих робіт опубліковані в ЕВСС Атласі гніздових птахів Європи (Hagemaijer, Blair, 1997). Під час цих польових обстежень ми використовували досить поширені в Європі методики складання Атласів, які детально обговорені в одному з останніх загальноєвропейських видань (Hagemaijer, Blair, 1997). На окремих стаціонарних територіях, нами використовувався картографічний метод обліку гніздових птахів, при багаторазовому відвідуванні стаціонарів, в першу чергу окремих лісових кварталів, болотних комплексів та озер (Руденко, Шевченко, Ющенко, 1995; Bibby, Burgess, Hill, 1992; Tomialojc, 1980). Обліки гніздових птахів в різних екосистемах національного парку проводились кожного сезону 1982-2001 рр. з 10 березня по 10 липня, в першу чергу ранньовесняні обліки застосовувались для представників таких рядів, як: Anseriformes, Falсoniformes, Strigiformes, Piciformes, окремих видів Passeriformes. Найбільша щільність проведених обліків припадала на період 10 квітня по 20 червня кожного року. З метою оцінки чисельності гніздових птахів із родини пастушкових (Rallidae) на вибраних ділянка ми проводили нічні обліки співаючих самців деркача (Crex crex), погонича звичайного (Porzana porzana), погонича малого (Porzana parva) в період 15 травня – 15 червня. Нічні обліки гніздових сов проводились протягом 10 березня – 1 квітня. Як правило в лісових екосистемах для обліку використовувалась оптика кратністю 7х, 8х, а при обліках водоплавних на озерах використовували оптику з кратністю 40х, 20х та 12х. Перспективними для розвитку орнітологічного туризму, ми розглядаємо види птахів, що занесені до Червоної книги України – 11 видів, або найбільш регіонально рідкісні види, які гніздуються в національному парку, але які різко скоротили свою чисельність за останні 20 років (Конвенція про охорону дикої флори і фауни..., 1998; Микитюк, 2000; Heredia, Rose, Painter, 1996; Schaffer, Gallo-Orsi, 2001). Це також види, що включені до Бернської конвенції – 70 видів. Але, зрозуміло, що при проведенні орнітологічних чи будь-яких екологічних екскурсій будуть зберігатись всі необхідні заходи з дотримання природоохоронного законодавства і в свою чергу рідкісним видам не буде загрожувати небезпека надмірного турбування чи хвилювання біля гнізд. Всі випадки спостережень будуть заплановані на певних визначених маршрутах і за звичай будуть дотримуватись правила звичайної випадковості спостереження того чи іншого виду. Спеціальна увага приділена видам, що мають міжнародний природоохоронний статус і знаходяться під глобальною загрозою зникнення в Європі (Tucker, Heath, 1994). Для 14 видів ми рекомендуємо перегляд їх статусу для занесення їх до нового видання Червоної книги України.

Бугай Botaurus stellaris гніздується не так щільно, як бугайчик Ixobrychus minutus, але розподілений по всій території парку більш рівномірно по всіх озерах. Найвища чисельність бугая виявлена в очеретяних заростях Puragmites australis (Cav.), оз. Луки, а бугайчика – в заростях рогозів Typha latifolia L., Typha angustipolia L. на мілководдях оз. Люцимер. За останні двадцять років чисельність обох видів скоротилися більше ніж на 50%, що можливо пов’язано з погіршенням кормової бази. На більшості озер трапляється не більше 2-3 пар бугаїв, що пов’язано з дуже вузькими смугами очеретяних заростей навколо берегів, тоді, як бугайчики охоче гніздуються на розлогих мілководних очеретяних площах. Незначні коливання чисельності на території парку помічені і у інших голінастих, зокрема у Сiconia ciconia (Горбань, 1990), а от чисельність Сiconia nigra є більш стабільною (Горбань, 1992), хоча і відомо 7 випадків заміни гнізд, що очевидно є несприятливим фактором для розмноження даного виду.

Орел-карлик Hieraaetus pennatus в українській частині Полісся гніздується не регулярно, але на території парку в районі пінічно – східних берегів оз. Кримно періодично трапляється одна гніздова пара. Сіруватень Haliaeetus albicilla в досліджуваному регіоні у минулому був досить поширеним гніздовим та зимуючим видом (Страутман, 1963). З 1982 р. у Пулемецькому та Світязькому лісництвах Шацького району зустрічі цих птахів досить регулярні, але гніздових пар біля гнізд не виявлено (Gorban, 1985). Найбільш регулярно зустрічається в лісових кварталах біля с. Грабово та комплексу рибних ставків біля с. Піща. Обидва згадані види вже 20 років знаходяться у спису зникаючих птахів національної Червоної книги. Шуліка чорний Milvus migrans не занесений до Червоної книги, але за останні 20 років відбулось різке скорочення чисельності, та повне зникнення виду на гніздуванні. Згідно сучасного стану гніздової популяцій на заході країни, ми вважаємо, що цей вид необхідно буде включити у нове видання Червоної книги. Остання пара, що гніздувалась на території парку ще у 1994-1996 рр., як правило займала гнізда в колоніях разом із сірими чаплями Ardea cinerea.

Скорочення чисельності сірого журавля Grus grus в досліджуваному регіоні відмічалося вже у другій половині ХІХ століття і продовжувалося протягом першої половини нашого століття (Страутман, 1963; Татаринов, 1973). Тільки на початку 1980-х років у парку помічені тенденції збільшення кількості гніздових пар цього виду. Локальна гніздова популяція сірого журавля за період досліджень зросла в три рази. Мала курочка Porzana parva та погонич Porzana porzana гніздуються по берегах озер, а також на вологих заплавних луках і торфовищах біля берегів озер Світязь, Луки, Люцимер, де домінують рослинні угруповування з Carex sp., Phragmites australis (Cav.). Їх чисельність не зазнала значних змін, але очевидно, вона помітно скоротилась до початку наших досліджень, але на території парку такі обліки не проводились. Деркач Crex crex мав різке скорочення чисельності в першій половині 1980-х рр., коли він практично зник на більшості гніздових територій. В 1990-1994 рр. були помічені позитивні тенденції до зростання чисельності деркачів, але справжнє зростання чисельності відбулось у 1996-1997 рр. Хоча чисельність деркача ще досить низька і помітно коливається по роках, все ж зараз вона збільшилась у п’ять разів за останні 20 років.

Таблиця 3.9.

Статус та чисельність рідкісних і зникаючих видів птахів у Шацькому національному природному парку протягом 1982-2001 років

Баранчик великий Galinago media після різкої деградації популяцій, що відбулась внаслідок осушувальних робіт з кінця 1960 років, в середині 1990-х років і особливо після дощового літа 1997 року почав відновлювати гніздування в традиційних місцях і зокрема на торфовищах національного парку. Незважаючи на деякий ріст чисельності виду, ми пропонуємо включити цей вид у новий список зникаючих птахів країни для національної Червоної книги. Кульон великий Numenius arquata ще не належить до видів, яким загрожує зникнення у Європі, але з 1994 року знаходиться в списку зникаючих видів Червоної книги України. В національному парку на заплавних луках біля берегів озер переважно в постійних місцях гніздуються окремі пари, але підвищення інтенсивності використання земель з сільськогосподарською метою, призводить до збільшення факторів хвилювання, погіршення успішності гніздування і в наслідок цього різких коливань і зменшення чисельності виду (Горбань, 1991). Грицик великий Limosa lіmosa на Шацькому поозер’ї гніздується поруч з кульоном і за останнє десятиліття чисельність грициків скоротилась більше ніж у чотири рази. Сучасні колонії не перевищують тепер угруповань більших 10 пар. Найбільш низька чисельність виду зазначена у 2000 році, на багатьох торфовищах грицики не гніздувались, що спричинено дуже низьким рівнем весняних вод. У коловодника звичайного Tringa totatnus у посушливі роки відбувались дуже значні коливання чисельності, але загалом кількість гніздових пар відносно стабільна. Однак на окремих ділянках, де біля берегів озер заборонено випасання худоби, відбулось заростання ділянок традиційних для гніздування коловодників і птахи ці території повністю покинули. Хоча коловодник лісовий Tringa ochropus не належить до видів, що мають міжнародний природоохоронний статус, але на території парку його чисельність скорочується і не перевищує 2-4 пар. На більшості сусідніх територій Полісся цей вид або скорочує чисельність, або повністю зник тому очевидно є актуальним розглянути питання включення цього виду до нового видання Червоної книги.

Голуб-синяк Columba оenas переважно обирає постійні місця гніздування, що знаходяться на ділянках змішаних лісів, часто з перевагою дуба. Але навіть в національному парку, де даний вид гніздувався переважно в не заповідній зоні, протягом досліджуваного періоду часто проводились лісогосподарські роботи по очистці сухостою та старих дуплистих дерев і чисельність голуба-синяка скоротилась у п’ять разів.

Для більшості сов, характерне скорочення кількості гніздових пар, що обумовлено наростанням фактору хвилювання, інтенсивною забудовою окремих узлісь біля берегів озер і заболочених лук. Чисельність пугача Bubo bubo в парку залишається порівняно стабільною, проте низькою. Враховуючи значне зменшення площ біотопів придатних для гніздування болотяної сови Asio flammeus, білоспиного дятла Dendrocopos leucotos, погіршення умов необхідних для успішного розмноження, ми вважаємо, що ці види необхідно внести в нове видання Червоної книги України. Останній вид спорадично поширений по всій країні і трапляється на окремих ділянках де переважає стара береза Betula sp, осика Populus tremula, а склад цих порід в лісах національного парку зменшується. Внаслідок скорочення площ старих дубових лісів на Волинському Поліссі, навіть в умовах національного парку зменшилось число гніздових пар середнього дятла Dendrocopos medius.

Періодичні коливання чисельності характерні для лісового жайворонка Lullula arborea, сірого сорокопуда Lanius excubitor, садової вівсянки Emberіza hortulana. В агроценозах відновили своє гніздування чубаті жайворонки Galerida cristata, вперше на території парку почали гніздуватись чикалки чорноголові Saxicola torquata, що безумовно викликане зменшенням стану вологості в пасовищних екосистемах. Ці ж причини очевидно негативно вплинули на умови гніздування чикалки лучної Saxicola rubetra, бо бувші вологі ділянки.були залишені цими птахами через їх осушення та заростання. Зростання чисельності строкатої мухоловки Ficedula hypoleuca та крутиголовки Jynx torquilla в кінці 1980 рр., горихвістки звичайної Phoenicurus phoenicurus, у 1990 рр., пов’язане з поширенням у всіх лісництвах парку штучних гніздівель. В родині кропив’янкових помітне скорочення чисельності відбулось у всіх видів, але найбільш значні у Locustella naevia, Sylvia borin.

В таблиці 3.9 ми розглянули статус та зміни чисельності рідкісних видів птахів, що занесені до Червоної книги України – (R), або таких, які ми пропонуємо включити до нового видання – (Р), включені до списку тварин Бернської конвенції, середовище проживання яких у Європі, стрімко погіршується – (В). Крім них, цифрами 1-4 виділені види, що мають міжнародний природоохоронний статус у відповідності до розмірів популяцій та їх популяційних тенденцій.

Значення екосистем Шацького національного парку для охорони гніздових птахів реально оцінити через аналіз наявності видів з важливим природоохоронним статусом та через оцінку їх чисельності для визначення потенційних можливостей відтворення популяцій. Серед перелічених видів – 11 занесені до Червоної книги України, а 88 видів мають міжнародний природоохоронний статус категорій SPEC 1-4 [28, 29]. Процентне співвідношення видового багатства гніздових птахів національного парку відповідає SPEC 1 (3,4%), SPEC 2 (10,23%), SPEC 3 (35,23%), SPEC 4 (51,13%). Для видів, що знаходяться під загрозою зникнення у Європі (Aythya nyroca, Aquila pomarina, Haliaeetus albicilla, Crex crex, Gallinago media), вже складені національні плани дій для практичної охорони [2, 10, 29].

В Шацькому національному парку в останні роки збільшилася кількість гніздових пар Grus grus, Chlidonias hybridus, але скоротилися площі придатні для гніздування Anas querquedula, Anas clypeata, Tringa totanus, Gallinago media, Limosa limosa. В останнє десятиріччя ми не відмічали гніздування Lanius minor, зникли на гніздуванні Lanius senator, Coracias garrulus. Однак вперше зареєстровані спроби гніздування креха великого Mergus merganser та синиці білої Parus cyanus, що є рідкісними по всій країні і потребують внесення до національної Червоної книги. Через відсутність менеджменту заповідних територій, зокрема, через заборону сінокосіння чи випасання на багатьох торфовищах відбулось заростання очеретом Phragmitis australis, чагарниковими вербами Salix sp.. Це негативно вплинуло на стан гніздових популяцій Tetrao tetrix, Limosa limosa, Tringa totanus, Asio flammeus, Saxicola rubetra. Різко скоротилася чисельність видів, що живуть в рідколіссі і на лісових галявинах: Circaetus gallicus, Tetrao tetrix, Рicus viridis, Lullula arborea, Emberiza hortulana, і навіть раніше багаточисельний Carduelis chloris, Carduelis cannabina. За останні десятиріччя постійні коливання чисельності відмічаються у Lanius collurio [25].

На Західноукраїнському Поліссі в період 1960-1980 рр. проводилися широкомасштабні осушувальні роботи, які дуже негативно вплинули на стан локальних популяцій гніздових птахів, у першу чергу цінних у господарському відношенні видів гусей, качок та куликів Anseriformes та Charadriiformes [1]. Лучні біотопи залишаються основними для добування корму лелек (Сiconia ciconia, C. nigra),малого підорлика (Aquila pomarina), болотяної сови (Asio flammeus), а тому від їхнього стану прямо залежить успішність гніздування вказаних видів. Останнім часом в національному парку проводяться спеціальні роботи по ренатуралізації торфовищ та заплавних лук, що позитивно впливає на відтворення якості гніздових біотопів та чисельності рідкісних видів. Для відтворення гніздових популяцій глобально вразливих видів (SPEC1) – коростель (Crex crex) та білоока чернь (Aythya nyroca) існує необхідність розробки менеджмент-плану для проведення сільськогосподарських робіт на луках та сінокосах, регуляції та обмеження в термінах полювання, традиційного випасання худоби з використанням собак. У першу чергу це стосується обґрунтування та рекомендацій стосовно термінів сінокосіння та полювання. Всі перелічені у даному розділі види, мають безпосередньо важливе значення для планування та організації орнітологічних екскурсій на території національного парку, а їх наявність дає можливість заздалегідь передбачити можливості потенційного успіху і подальшого розвитку орнітологічного туризму у регіоні. Помітне скорочення чисельності багатьох цінних для забезпечення екологічного туризму видів птахів, засвідчує про гостру необхідність подальшого планування природоохоронних заходів для збереження цих видів та їх осередків проживання. Збереження найбільш цінних ландшафтних ділянок від забудови, розорювання та заростання лук чагарниками, сприятиме покращенню стану гніздових популяцій цих видів на території національного парку.