Біотичні рекреаційні ресурси

Ліси займають одне з провідних місць серед біотичних ресурсів. Як природний рекреаційних ресурс ліси класифікують:

- ліси рекреаційного призначення - власне рекреаційні ліси, рекреаційні ліси в національних природних парках і ландшафтних заказниках;

- ліси, які частково виконують рекреаційні функції - водоохоронні, грунтоохоронні, захисні, експлуатаційні.

Власне рекреаційні ліси - це особлива категорія земель лісового фонду, на якій функція рекреаційного лісокористування є основною: парки, лісопарки, зелені зони міст. Важливою якісною ознакою паркових рекреаційних лісів є їх готовність до масового відпочинку, що досягається відповідним пристосуванням території, використанням малих форм архітектури. Якісною ознакою лісопаркових територій є переважання індивідуального відпочинку і максимальний комфорт.

Особливе місце займають природно-заповідні території та об'єкти. Це заповідники і заказники різних форм та напрямів заповідання, національні природні парки, дендропарки, природні об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, пам'ятки природи місцевого значення, пам'ятки садово-паркової культури. Рекреаційна діяльність тут допускається тільки в тих місцях і в тому обсязі, який гарантує збереження цінних природних комплексів.

Ліси згідно з їх корисною дією поділяють на функціональні групи. Рекреаційна роль лісів тісно пов'язана з їх абіотичними і біотичними факторами (рис. 4).

Рис. 4. Схема поділу корисних функцій лісу на групи

Вплив лісу на абіотичні фактори середовища проявляється в наступних властивостях лісів:

а) клімато-покращувальних (вплив на вітровий і температурний режими, сонячну радіацію, виділення кисню, поглинання вуглекислого газу, іонізацію повітря та ін.);

б) водоохоронних (вплив на вологість повітря, регулювання режиму водозбору, водостоку, покращення якості води);

в) захисних (полезахисних, ґрунтозахисних, шумозахисних, пило- і газозахисних).

Ліси і зелені насадження суттєво трансформують сонячну радіацію (пряму і розсіяну). Зниження сонячної радіації в залежності від біометричних показників деревостану коливається у великих межах. Наприклад, пряма і розсіяна радіація в сосновому насадженні складає 45%, в листяному - 30%, в ялинковому -25%. Штучні насадження на міських територіях також значно знижують сонячну радіацію.

Пом'якшення радіаційного режиму лісами і зеленими насадженнями в спекотні дні літа сприяють підвищенню комфортності відпочинку і є сприятливою умовою для розвитку міжнародної рекреації.

Лісові біогеоценози суттєво впливають на температурний режим повітря. Різні за складом і структурою насадження по-різному трансформують кліматичні ресурси тепла, створюють в лісі свої мікрокліматичні умови. В зимовий період різниця між температурою повітря в лісі і на полі невелика. Вона зростає весною і досягає максимуму в спекотні дні літа. Наприклад, в окремі роки в лісі мінімальна температура повітря була на 3-4°С вища, а максимальна на 4-6°С нижча, ніж на відкритій ділянці.

Більше 60% кисню постачається рослинністю суходолу. В теплі сонячні дні літа 1 га лісу, поглинаючи 220-280 кг вуглекислого газу, виділяє 150-220 кг кисню, достатнього для дихання 40-50 людей. При утворенні 1 т органічної маси виділяється в середньому 1,3-1,5 т кисню.

Особлива роль у розвитку та еволюції міжнародної рекреації належить лісовим ресурсам помірного, тропічного й субекваторіального поясів. 

Ліси помірного поясу, насамперед соснові, поліпшують якість повітря, наповнюють його ефірними оліями, алкалоїдами, фітонцидами і вбивають хвороботворні бактерії. Такі лісові масиви стають основою для функціонування оздоровчих закладів і місцями масового відпочинку населення. Для більшості європейських країн, особливо для Німеччини, Австрії, скандинавських держав, Польщі, України, Росії ліси є потужним природним рекреаційним ресурсом, що сприяє розвитку міжнародної рекреації.

Тропічні та субекваторіальні ліси - джерело надзвичайного біологічного різноманіття у планетарному масштабі. Їхня роль у розвитку міжнародної рекреації стрімко зростає протягом останніх 20-30 років.

Причина криється в активному розвитку екологічного туризму, який у Бразилії, Індії, Індонезії, Лаосі й інших країнах цих географічних поясів приходить на зміну лісозаготівлі і за прогнозами Всесвітньої організації туризму (UNWTO) екологічний туризм є одним з перспективних напрямків міжнародної рекреації 21 століття.

Фауністичне розмаїття, наявність екзотичних тварин на окремих територіях також мають вплив на розвиток міжнародної рекреації. Найяскравішим прикладом є сафарі – подорожі на джипах або на іншому транспорті в заповідні або незаселені райони для знайомства з дикою природою, зокрема для спостереження за дикими тваринами (центрами світового сафарі є Зимбабве, Кенія).

Також фауністичні рекреаційні ресурси проявляють себе через такі форми туризму як рибальство і полювання. При проведенні міжнародних змагань з рибальства, відкритті сезону полювання спостерігається підвищення туристських прибуттів до цих рекреаційних територій. Все більший інтерес у рекреантів визиває спостереження за такими цікавими тваринами як кити. У світі виділяються райони спостереження за китами, серед них: Азорські острови, Домініка (острів у складі групи Антильських островів), місто Херманус у ПАР, Аляска, Квінсленд у Австралії, район Каліфорнії і Массачусетса у США, пів-острів Вальдес (Аргентина), острів Ванкувер (Канада), Каліфорнійська затока у Мексиці.

Біотичні ресурси впливають на розвиток тематичного або подієвого туризму. Приладом є парад роз у США, парад тюльпанів у Нідерландах.

Біотичні рекреаційні ресурси найбільший вплив мають на розвиток екологічного та пізнавального туризму.