2. Сучасний стан активного туризму в Україні

Активний туризм в Україні розвивається як невід'ємна складова

туристичної галузі і спрямований на зміцнення здоров'я, розвиток

фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини

шляхом залучення її до участі у спортивних походах різної

складності та змаганнях з техніки спортивного туризму,

самодіяльних туристичних подорожах, мандрівних туристичних

подорожах активного характеру.

Разом з тим, спортивний та самодіяльний активний туризм є

невід'ємною складовою вітчизняної туристичної галузі, сприяє

розвитку та поширенню активних форм відпочинку, а отже, має ще й

рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції.

Розвиток нових напрямів активного туризму - екстремального,

пригодницького, наддалеких вітрильних та інших подорожей,

проведення комбінованих за видами туризму (автомобільного,

велосипедного, вітрильного, водного, гірського, мотоциклетного,

пішохідного, спелеологічного тощо) подорожей з використанням

наявних природно-рекреаційних, історико-культурних та кадрових

ресурсів країни не тільки створює умови для залучення до активних

занять туризмом населення України, а й має стимулюючий вплив на

розвиток міжнародного та зарубіжного туризму, сприяє загальному

розвитку туристичної галузі як високорентабельної галузі економіки

України та її входженню до світового туристичного ринку.

Однак, незважаючи на наявні великі потенційні можливості свою

соціальну і економічну значущість, активний туризм в Україні, на

жаль, все ж розвинений недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в

qbn:ls розвитку активний туризм, тісно пов'язані, передусім, із

соціально-економічними проблемами розвитку суспільства в останнє

десятиріччя XX ст., а також із внутрішніми, насамперед,

організаційними проблемами в самому туристському русі, що

накопичились у 90-х pp. XX ст.

У 80-ті pp. XX ст. розвиток активного туризму характеризувався

тим, що держава у значній мірі превалювала над цим громадським

рухом і практично повністю визначала його основні параметри. Разом

з тим, цей період мав і певні недоліки - жорстке керівництво

зверху федераціями і клубами з боку Рад по туризму і екскурсіях,

обмеження ролі громадськості дорадчими функціями тощо. Але ці

недоліки не могли суттєво завадити розвитку активного туризму,

оскільки цей розвиток стабільно фінансове підтримувався.

На початку 90-х pp. минулого століття ситуація докорінно

змінилася. Держава в особі Рад по туризму та екскурсіях припинила

опікуватися проблемами активного туризму, а також, що важливіше -

припинила його фінансову підтримку. Розвитком активного туризму

самостійно стали займатися громадські організації - федерації

спортивного туризму та туристські союзи. На жаль, відсутність

фінансової підтримки з боку державних інституцій вкрай негативно

відбилася на активному туризмі і в його розвитку розпочався період

занепаду. Результат - різке падіння масовості у активному туризмі.

Від остаточного занепаду активний туризм був у цей час врятований

ентузіастами, що залишилися у федераціях та туристських союзах,

які, не маючи фінансування, змогли лише зберегти форпости

туристського руху, що дозволило втримати його від остаточного

занепаду.

У цей період у багатьох регіонах туристська громадськість

почала шукати вихід із скрутного становища через об'єднання

громадських та комерційних інтересів.

Тандем фінансів і громадської структури почав давати позитивні

результати. Але мізерність фінансових комерційних можливостей і

слабкість структури не давали активному туризму можливостей

стабільно розвиватися. Реальне ж зростання показників у розвитку

активного туризму в регіонах можна було спостерігати лише там, де

до громадської структури та комерційних грошей змогли частково

залучити ще й державне фінансування.

Аналіз стану активного туризму в Україні наприкінці 90-х pp.

минулого століття свідчить про те, що для стабілізації ситуації та

подальшого його розвитку необхідна була консолідація зусиль

rsphqrq|jn? громадськості країни у створенні потужної громадської

організації як авангарду туристського руху.

Враховуючи існуючі реалії, з метою покращення ситуації

туристська-спортивна громадськість у вересні 2000 р. на

Установчому з'їзді у Вінниці створила всеукраїнську громадську

організацію - Федерацію спортивного туризму України, завданням

якої було визначено всебічне сприяння підвищенню статусу активного

туризму, а також вітчизняної туристичної галузі. Діяльність

Федерації мала служити всебічному гармонійному розвитку особи,

зміцненню здоров'я населення, формуванню здорового способу життя,

культурному і духовному розвитку громадян України.

Було розроблено та затверджено Програму діяльності Федерації

активного туризму України на 2001-2005 pp.

Програма стала стрижнем усієї діяльності Федерації. Підбиваючи

підсумки виконання завдань то передбачені Програмою заходи в

основному були виконані. Одночасно було зазначено, що розвинувши

структуру організації на макрорівні, тобто на рівні територіальних

осередків і створивши необхідне нормативно-правове забезпечення

діяльності цієї структури, Федерація відкриває для себе безмежне

поле діяльності у розбудові місцевих осередків, створенні клубної

мережі, секцій активного туризму в колективах фізичної культури і,

відповідно, їх інформаційному, методичному, нормативно-правовому

забезпеченні.

Нині в осередках Федерації найбільше комісій з пішохідного

туризму - 22, далі йдуть комісії з гірського та водного туризму -

по 19, велосипедного - 15, спелеологічного - 14, лижного - 12,

вітрильного - 4.

Крім того, за перші два роки діяльності Федерації значно

зросла кількість всеукраїнських та регіональних змагань зі

спортивного туризму.

Слід зазначити, що в останні роки активному туризму як

ефективному засобу залучення населення до здорового способу життя

стало приділятися значно більше уваги з боку органів державної

влади.

Таким чином, можна констатувати, що за 2001-2003 pp. активний

туризм не тільки вийшов із кризової фази у своєму Розвитку, а й

став визнаним і в регіонах, і взагалі в Україні видом відпочинку.

Отже, загальне поширення активного туризму серед різних верств

населення переконливо свідчить, що активний туризм нині є фактично

одним із масових видів туризму в Україні.

Сучасні змагання з активного туризму проводяться як з техніки

спортивного туризму, так і зі спортивних туристських походів і

мають різноманітну програму у кожному виді туризму (Рис. 1).

Однак, в останні роки у змаганнях з техніки активного туризму

починають простежуватися тенденції до появи нових дистанцій

(дистанція "Зв'язки" в гірському туризмі), способів організації

змагань на дистанціях (так звана "кругова" дистанція у пішохідному

туризмі), а також набувають поширення змагання з елемеПідсумовуючи, можна зробити висновок, що активний туризм в

останні роки посідає все більше місце у туристичній діяльності

України.