19.Санаторно-курортне лікування і його основні принципи.

Санаторно-курортне лікування є важливою складовою системи охорони здоров’я і відіграє провідну роль у побудові та збереженні здоров’я нації. Роль і значення санаторно-курортної системи в соціально-економічному розвитку України полягає як у величезних її можливостях у справі підтримання, зміцнення та відновлення здоров’я нації, так і у визнанні особливого значення України у світовому рекреаційному процесі, культурно-історичному становленні та розвитку світового суспільства. Розвиток санаторно-курортної справи в Україні, у структурі туристично-рекреаційної галузі, має бути спрямований на реалізацію положень Конституції України, закону України «Про курорти», та законів України щодо забезпечення доступної та кваліфікованої медичної допомоги громадянам України.

Санаторно-курортне лікування – медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою, з застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості, в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні традиційна невід’ємна частина державної політики і важливим розділом національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань санаторно-курортне і відновлювальне лікування хворих.

Головними завданнями санаторно-курортного лікування є:

• ліквідація або зменшення проявів патологічногопроцесу;

• стимуляция регенерації та реституції;

• відновлення або покращення порушених функцій;

• підвищення загальної реактивності;

• тренування адаптаційних механізмів;

• консолідація результатів лікування, які були досягнуті на попередньому (стаціонарному або амбулаторно-поліклінічному) етапі;

• попередження інвалідизації, сприяння соціальній реабілітації.

Існуюча мережа спеціалізованих санаторіїв є надзвичайно цінним національним надбанням і має бути збережена та доведена до рівня міжнародних стандартів.

Основні функції реабілітаційних відділень в санаторіях:

• закріплення досягнутих в стаціонарі позитивних результатів лікування, подальше відновлення порушених та компенсація втрачених в зв’язку з захворюванням функцій, попередження можливості рецидивів захворювання;

• скорочення часу адаптаціï хворого до оточуючих його умов;

• сприяння соціальній та професіональній реабілітації, а в перспективі - відновлення працездатності хворого.

В умовах курорту основна увага у відділенні реабілітації спрямована на відновлення функціонального стану постраждалого органа або системи. Крім цього, обов’язковим є відновлення психологічного стану хворого з використанням методів психологічної корекції, підвищення толерантності до фізичних навантажень із застосуванням різних методів ЛФК (індивідуальні та малогрупові заняття, заняття в кабінеті механотерапії), гідрокінезотерапія, бальнеологічні процедури (при відсутності протипоказань), елементи трудотерапії тощо. Обґрунтовані технології реабілітації та раціонально організований процес відновлювального лікування, який базується на застосуванні природних лікувальних та преформованих фізичних факторах і аргументованих медико-економічних стандартах, зумовлюють рівень реабілітаційних можливостей санаторно-курортного закладу.

Саме реабілітація як проблема апелює до особистості інваліда або хворого. В концепції і конкретному змісті реабілітації закладена боротьба за людину, а не лише лікувальні заходи.

Основними організаційними засадами медичної реабілітації є:

1. Безперервність і наступність лікувальних та реабілітаційних заходів.

2. Комплексність та цілеспрямованість реабілітаційних заходів.

3. Індивідуальний підхід і програмування відновлювального лікування, яке відбувається в середовищі хворих, що сприяє поверненню реабілітованого в суспільство

20.Лікувальна фізкультура та її основні форми.

Лікувальна фізична культура (ЛФК) — метод лікування, що полягає в застосуванні фізичних вправ і природних факторів природи до хворої людини з лікувально-профілактичними цілями. В основі цього методу лежить використання основної біологічної функції організму — руху.

Терміном лікувальна фізична культура (або ЛФК) позначають різні поняття. Це і дихальна гімнастика після важкої операції, і навчання ходьбі після травми, і розробка суглоба після зняття гіпсової пов'язки. Це і назва кабінету в поліклініці, і кафедри в інституті фізкультури, і кафедри в медичному інституті. Термін «лікувальна фізкультура» застосовується в різних аспектах, позначаючи і метод лікування, і медичну або педагогічну спеціальність, і розділ медицини або фізкультури, і структуру охорони здоров'я.

Існує безліч форм лікувальної фізичної культури: ранкова гігієнічна гімнастика, заняття лікувальною гімнастикою, самостійні заняття фізичними вправами, лікувальна дозована ходьба, дозовані сходження (терренкур), масові форми оздоровчої фізичної культури, дозовані плавання, веслування, спортивні вправи та ігри, гідрокінезитерапія і ін.

21.Фактори,особливості і закономірності сучасної організації курортної справи.

22.Дія грязей.Основні показники до грязелікування.

Першими природні грязі для здоров'я стали використовувати господарські стародавні єгиптяни. Вони брали залишилася після розливу Нілу пластичну масу для загоєння ран у людей і тварин - грязелікування потім ще довго називали "єгипетським" методом лікування. З тих далеких часів слава лікувальних грязей аніскільки не потьмяніла, в легендах у багатьох народів описані чудеса зцілення у грязьових озер хворих і немічних.

А ось що говорить про грязях наука? Отже, дія грязелікування на організм людини - тема розмови на сього

Лікувальні грязі - пелоїди - це донні відкладення водойм, накопичувалися там мільйони років. За цей час в особливих умовах звичайний мул наситився органічними і неорганічними речовинами, гормонами, вітамінами, антибіотиками і став цілющим настільки, що сьогодні з пелоїдів навіть готують лікарські препарати. Що стосується власне грязелікування, воно залишається затребуваним завжди.

За походженням бруду неоднакові, торф'яні відбуваються з болотних відкладів, сапропелеві представляють донні опади прісних водоймищ, сульфідні - мул солоних озер і морів, сопкові бруду викидаються на поверхню в газо - і нафтоносних районах. У Росії є чудові родовища сапропелевих грязей. Колір грязей - від зеленуватих до чорних, він визначається переважанням тих чи інших мікроелементів. За консистенцією бруду можуть бути від рідких до кашкоподібного.

Родом з глибин

"Правильні" бруду піднімають з достатньої глибини - 8 і більше метрів. Потім, привезені в грязелікарню, вони відпочивають собі в сховище, відновлюються. У цей час уточнюється склад грязей, проводиться бактеріологічний аналіз зразків, з'ясовується, не містять вони небезпечні для здоров'я людини мікро-і радіоактивні елементи. Якщо санслужби дали "добро", пелоїди до застосування готові. Їх підігрівають і відпускають за показаннями хворим і здоровим.

Як "працюють" бруду?

Дія грязей дуже багатогранно, фахівці виділяють температурне, механічне та хімічний вплив пелоїдів на людину. Ефект процедур не обмежується часом їх прийому, продовжується після завершення, зберігається місяцями.

Якщо не заглиблюватися в тонкощі, то грязелікування мобілізує всі біологічні процеси в організмі людини, нормалізує роботу всіх органів і систем, активує процеси різних клітинних структур . Грязі потрібно приймати не від випадку до випадку, а курсами, тоді їх вплив підсумовується і посилюється. Є в грязьових процедурах, на думку багатьох, і якийсь енергетичний компонент, адже лікарем і донором тут виступає сама матінка-природа, а вона щедро ділиться своїми силами, якщо використовувати їх розумно.

Показання та протипоказання

Грязелікування вважається процедурою досить навантажувальною - з дією грязелікування на організм людини може зрівнятися навіть хіміотерапія . У першу чергу це важко для серцево-судинної системи. Навіть якщо пацієнт приймає бруду місцево, у вигляді "рукавичок", "чобіт" або "штанів", ефект впливу все одно буває загальним. Тому після всякої грязьовий процедури потрібно обов'язково відпочити хвилин 30-40. Лікар завжди попередить, що на тлі грязелікування можливе загострення хронічних захворювань, з якими пацієнт більш-менш мирно жив багато років. Скасовувати бруду не потрібно, але варто тримати під рукою препарати від основного захворювання.

До самої пелоїдотерапії є і свідчення, і протипоказання. Дуже гарні грязьові процедури при більшості кістково-суглобових і м'язових захворювань, патології центральної і периферичної нервової системи, хворобах шлунково-кишкового тракту, ЛОР-органів, шкіри, статевих проблемах у чоловіків і жінок, в профілактичних цілях для зміцнення імунітету.

А от при гострих запальних процесах, гарячкових станах, будь-яких злоякісних і деяких доброякісних новоутвореннях дію грязелікування на організм може стати згубним. Протипоказана також ця процедура при вагітності, гіпертонії, постінфарктному та постинсультном станах, варикозному розширенні вен. Цим пацієнтам грязями лікуватися не можна.