Туристичні ресурси: поняття та класифікація

Трактування поняття «туристичні ресурси» достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично безмежна. Туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні та реалізації туристичного продукту. Туристичні ресурси - це частина туристсько-рекреаційного потенціалу певної території, яка включена до складу туристичного про­дукту і підлягає реалізації з туристичною метою. Туристичні ресурси є почасти мотиваційною підставою для вибору певного тур продукту [6, c. 36].

Туристична діяльність на певній території розвивається на основі тих ресурсів, які існують чи можуть бути задіяні або створені в краї­ні. Розрізняють наявні ресурси, що вже використовуються в туристич­ній діяльності, та потенційні які можуть бути задіяні за певних умов.

За Любіцевою туристичні ресурси поділяються на: природні, інфраструктурні та культурно-історичні, відповідно до таблиці 1.1.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Природно-туристичні ресурси мають чітку структуру, що зображена на рисунку 1.1. До них входять водні, бальнеологічні, лісові, орографічні, ландшафтні, флоро-фауністичні та клімато-терапевтичні.

Рис. 1.1 Природні туристичні ресурси: [2, c. 19]

До природних туристичних ресурсів входять ландшафти, компоненти природи, що використовуються в сфері рекреації і туризму:

• геологічні: геологічні відшарування, еталонні ділянки, місця з рідкісними мінералами, виходи на поверхню мінеральних і гідротермальних джерел, кратери вулканів, метеоритні кратери, грязьові вулкани тощо;

• гідрологічні: це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водоймищ,морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода гірських і полярних льодовиків, водяні пари атмосфери;

• кліматичні: включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру;

• грунтово-рослинні: прошарок гранту включно з флорою цього регіону;

Таблиця 1.1

Структура туристичних ресурсів

Таблиця складена за матеріалами [6]

• фауністичні: запаси тваринного світу, що історично склалися на певній території, за стан розвитку цього виду ресурсів відповідають мисливські господарства та рибоохоронна інспекція.

До природно-антропогенних туристичних ресурсів входять національні парки, біосферні та природні заповідники, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, печерні міста та інше.

До складу культурно-історичних ресурсів відносять архітектурно-історичні, біосоціальні та подійні ресурси. До перших відносять пам’ятки архітектури, що мають історичну, наукову, художню або іншу цінність. Біосоціальні – це об’єкти, що пов’язані з життям та діяльністю відомих особистостей. Останні вказують на знакові події в історії певної території.

Структура туристичних ресурсів достатньо добре розроблена і представлена в літературі.

До класифікації туристичних ресурсів можна застосувати такі підходи:

1. сутнісний;

2. діяльнісний;

3. атрактивний;

4. ціннісний, оснований на унікальності даного ресурсу;

5. функціональний, оснований на неповторності туристичних умов і ресурсів в поєднанні з комплексністю їх використання;

6. еколого-економічний [6, c. 40].

Згідно предметно-сутнісного підходу туристичні ресурси поділяються на: а) природно-рекреаційні; б) культурно-історичні, куди відно­сяться археологічні, архітектурні пам'ятки, здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом, населенням з його тради­ційною етнічною культурою, втіленою як в традиційну, так і в сучасну систему господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної галузі в складі суспільно-географічного комплексу території шляхом розвитку виробничої та соціальної інфраструктури.

Діяльнісний підхід дозволяє класифікувати ресурси за соціально-еко­номічною сутністю, вартісними та трудовими ознаками на: а) турис­тичні блага, наявність яких об'єктивна і практично не залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року клі­матом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами; б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені люд­ською працею та об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей; в) туристич­на інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, хар­чування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.

За атрактивністю в туристичну діяльність можна виділити: а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти, які включають до складу турпродук- ту і використовують як елементи програмного забезпечення турів; б) об'єкти дозвілля, які можуть становити як програмне забезпечен­ня, так і входити до складу додаткових послуг, що надаються в місцях відпочинку.

Відповідно до ціннісного підходу розрізняють світову культурну та природну спадщину та національне культурно-історичне і природне надбання. Поняття культурної і природної спадщини формувалося протягом другої половини XX ст. і оформилось прийняттям у 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природ­ної спадщини. До Списку всесвітньої спадщини внесе­но майже 600 об'єктів, з яких 76 % становлять об'єкти культурної, 21 % - природної та 3% - природно-культурної спадщини, що розташо­вані в більш ніж 110 країнах світу [1, с. 63].

Функціональний підхід до класифікації туристичних ресурсів осно­ваний на комплексному характері туристичного споживання і турис­тичної діяльності з виробництва тур продукту. Комплексність спожи­вання туристичних ресурсів відтворює мотивацію подорожування і ґрунтується на георозмаїтті. Поняття георозмаїття в його конкретно-територіальному наповненні може розглядатися як «родове» щодо туристичних ресурсів. Таке твердження ґрунтується на розумінні мотиваційної туристичної привабливості певних територій як таких, що є відмінними за комплексом ознак від місця постійного прожи­вання туриста.

Еколого-економічний підхід ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність туристичних ресур­сів розглядається багатьма авторами як чинник виробництва тур продукту, в той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка, залежно від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість.

Наведені підходи і побудовані на їх основі класифікації не вичерпують всієї багатоаспектності туристичних ресурсів, вони лише підкреслюють складність і неоднозначність поняття «туристичний ресурс» при його видимій зрозумілій простоті.