88. Традиції та новаторство в культурі

У культури, як у всякого діалектично розвивається процесу,є стійка і розвивається (новаторська) сторони.

Стійка сторона культури - це культурна традиція, завдякиякої відбувається накопичення і трансляція людського досвіду в історії, ікожне нове покоління людей може актуалізувати цей досвід, спираючись всвоєї діяльності на створене попередніми поколіннями.

У так званих традиційних суспільствах, люди, засвоюючи культуру , відтворюють її зразки, а якщо і вносять будь-які зміни, то врамках традиції. На її основі відбувається функціонування культури. Традиція превалює над творчістю. Творчість у цьому випадку проявляєтьсяв тому, що людина формує себе як суб'єкта культури, яка виступаєяк певний набір готових, стереотипних програм (звичаїв, ритуалів і т.п.)діяльності з матеріальними та ідеальними об'єктами. Зміни ж в самихпрограмах відбуваються вкрай повільно. Такі в основному культурапервісного суспільства і більш пізня традиційна культура.

Така стійка культурна традиція в певних умовахнеобхідна для виживання людських колективів. Але якщо ті чи іншітовариства відмовляються від гіпертрофованої традиційності і розвиваютьбільш динамічні типи культури, це не означає, що вони можуть відмовитисявід культурних традицій взагалі. Не може культура існувати без традицій .

Культурні традиції як історична пам'ять - неодмінна умова нетільки існування, але й розвиток культури навіть у разі творчихякостей нової культури, діалектично заперечуючи, включає в себеспадкоємність, засвоєння позитивних результатів попередньоїдіяльності - це загальний закон розвитку, який діє і сфері культуримаючи великого значення. На скільки це питання практично важливийпоказує і досвід нашої країни. Після Жовтневої революції і вобставин загальної революційної обстановки в суспільстві художньоїкультури виникла течія, лідери якого хотіли побудувати нову,прогресивну культуру на основі повного заперечення та руйнуванняпопередньої культури. І це призвело в багатьох випадках до втрат укультурній сфері та руйнування її матеріальних пам'яток.

Оскільки в культурі відображаються відмінності світоглядів в системіцінностей в ідейних установках, тому правомірно говорити про реакційних іпрогресивних тенденції в культурі. Але звідси не випливає, що можнавідкидати попередню культуру - на порожньому місці створити нову більшвисоку культуру неможливо.

Питання про традиції у культурі і про ставлення до культурної спадщинистосується не лише збереження, а й розвитку культури, тобто твореннянового, збільшення культурного багатства у процесі творчості. Хочатворчий процес має об'єктивні передумови і в самій реальності і вкультурній спадщині, безпосередньо він здійснюється суб'єктом творчоїдіяльності. Відразу ж слід застерегти, що не всяке новаторство --творчість культури. Творення нового ставати одночасно творчістюкультурних цінностей тоді, коли воно не несе в собі загальний зміст,набуваючи загальну значущість, отримує відгомін від інших людей.

У творчості культури загальне органічне злито з унікальністю:кожна культурна цінність неповторна, чи йде мова про художнійтворі, винахід і т.п. Тиражування в тій чи іншій формі вжевідомого, вже створеного раніше - це розповсюдження, а не твореннякультури. Але й воно необхідне, оскільки залучає широке коло людей впроцес функціонування культури в суспільстві. А творчість культуриобов'язково передбачає включення нового в процес історичного розвиткукультуротворчим діяльності людини, отже, єджерелом інновацій. Але також як не всяке новаторство є явищекультури, не все нове, включається в культурний процес, єпередовим, прогресивним, що відповідають гуманістичним інтенція культури. Укультурі існує і прогресивне, і реакційні тенденції. Розвитоккультури - суперечливий процес, у якому відображається широкий спектрчасом протилежних і протиборчих соціально класових,національних інтересів даної історичної епохи. За затвердження передовогоі прогресивного в культурі треба боротися. Така концепція культури,отримала розробку в радянсько-філософської літератури.