3.Туристичні ресурси області

Своєрідністю краю є унікальне поєднання природних умов, ландшафтів, різноманітних рекреаційних ресурсів із рядом емоційно потужних памяток історії, археології, монументального мистецтва та архітектури.

Найбільш туристично привабливі обєкти історико-культурного надбання є:

3.1 Національний заповідник "о. Хортиця"

Острів Хортиця - унікальна комплексна історико-культурна та природна памятка, що охоплює період від мезоліту до ХХ століття, всесвітньо відома як колиска Запорозького козацтва та осередок першої в світі демократичної республіки.

Зважаючи на природну та археологічну унікальність острова та з метою здійснення державної охорони збереження його цілісності, в 1965 році Хортицю було оголошено державним історико-культурним заповідником.

У 1993 році державному історико-культурному заповіднику було надано статус національного. До його складу входять острів Хортиця і прилеглі до нього острови та скелі Байда, Дубовий, Ростьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.

Острів Хортиця - найбільший острів на Дніпрi (довжина 12,5 км, найбільша ширина - до 2,5 км). Національний заповідник "Хортиця" занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України. На його території нараховується 63 памятки археології та історії, 33 з яких поставлено на державний облік.

На території заповідника до послуг відпочиваючих знаходяться 7 санаторіїв, 9 баз відпочинку, 1 дитячий табір відпочинку, 2 готелі, 3 ресторани, 3 водні станції, 2 театри, Запорізьке державне лісогосподарське обєднання "Запоріжжяліс".

У 10 населених пунктах проживають 1443 чоловік.

Національний заповідник „Хортиця” - науково-дослідна та рекреаційно-освітня установа, яка здійснює охорону памяток історії, культури та природних обєктів, збирає, вивчає, зберігає та популяризує памятки, повязані з історією запорозького козацтва.

Зважаючи на природну та археологічну унікальність острова та з метою здійснення державної охорони і збереження його цілісності, в 1965 році о. Хортиця було оголошено державним історико-культурним заповідником.

З метою збереження в природному стані унікальних памяток геології порожистої частині Дніпра, таких як виходи докембрійських кристалічних порід, цінну наскальну рослинність, рідкі та зникаючі види рослин на ділянках цілинних степів, байрачних та плавневих лісів у 1974 році на території історико-культурного заповідника було утворено геологічний заказник „Дніпровські пороги”. У 1993 році державному історико-культурному заповіднику було надано статус національного. До його складу входять острів Хортиця і прилеглі до нього острови та скелі - Байда, Дубовий, Ростьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Зважаючи на свою унікальність заповідник “Хортиця” занесений до Державного реєстру нерухомих памяток України, як памятка національного значення. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.

У межах території заповідника розташований Загальногеологічний заказник загальнодержавного значення "Дніпровські пороги", що входить до складу природно-заповідного фонду України.

Унікальність Хортиці полягає в рідкісному сполученні на одній території різноманітних природних комплексів - плавневих лісів та луків, справжніх та петрофітних степів, скелястих відшарувань гранітів, балок, нагорних дібров, висячих боліт, озерних комплексів. Аналогів подібної за масштабами єдиної екосистеми, в якій степові ценози поєднуються з петрофітними (можливо, давніми), а також заплавними лісами, на Україні немає.

Природна рослинність збереглася приблизно на чверті території НЗ «Хортиця» і представлена 5 типами (степова, лісова, лучна, болотна, водна рослинність) і одним комплексом (літофільна рослинність). Інша частина зайнята штучними лісонасадженнями, садами та сільськогосподарськими культурами. Серед рослинних угруповань острову - 10 занесено до Зеленої книги України.

Острів Хортиця має унікальні природні, історико-культурні, естетичні і рекреаційні ресурси, значну кількість рекреаційних споруд і обєктів, досить розвинене рекреаційні ресурси, значну кількість рекреаційних споруд і обєктів, досить розвинене рекреаційне господарство, які дозволяють розвивати на ньому більше 9 видів екологічного туризму: екскурсії екологічними стежками, науково-пізнавальний туризм, пішохідний, спортивно-оздоровчий, велосипедний, кінний, водний, підводний, скелелазіння, спортивне орієнтування тощо.

Щорічно острів Хортиця в середньому відвідує біля 200 тисяч відвідувачів, серед яких більше 100 тисяч - учнівська молодь. Це свідчить про те, що Хортиця є одним з найцікавіших туристських обєктів України.

На сьогодні науковими співробітниками заповідника розроблено вісім екскурсійно-туристичних маршрутів по території о. Хортиця, сім з яких носять екологічну спрямованість: 1) пішохідна екскурсія по північно-східній частині о. Хортиці «Там, де кінчаються пороги»; 2) тематична пішохідна екскурсія по східній частині «Сила духів»; 3) пішохідна екскурсія по західному узбережжю острова «За редутом - редут»; 4) екологічна пішохідна екскурсія «Оленячій ріг» (західне узбережжя); 5) тематична пішохідна екскурсія історико-меморіальним комплексом «Протовче» в південній частині о. Хортиці; 6) тематична пішохідна екскурсія історико-меморіальним комплексом «Зорова Могила»; 7) теплохідна екскурсія «Хвилями Дніпра-Славути». Існуюча мережа туристичних маршрутів екологічної спрямованості базується не тільки на природних і археологічних памятках, але й включає антропогенно змінені території, що дає можливість показати той негативний вплив, який спричиняє Хортиці необдумана діяльність людини. Більшість екскурсійних маршрутів пролягають в захисно-рекреацінній зоні, в межах якої проводиться короткочасний і обовязково організований відпочинок, та в зоні рекреації (або зоні відпочинку).

В НЗХ існує все необхідне для розвитку «мякої» форми екологічного туризму, як доповнення до традиційного курортно-пляжного або ж санаторно-курортного відпочинку. На його території розташовано 6 баз відпочинку, 8 санаторіїв-профілакторіїв, 1 молодіжний та 1 дитячий оздоровчий комплекс. Для відпочиваючих співробітники заповідника планують розробити невеличкі екологічні стежки, що проходять неподалік від закладів відпочинку, а в подальшому - комплексні програми відпочинку на Хортиці для клієнтів цих установ Хортиці.

Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Хортиця» визначено місця для створення відповідної інфраструктури: місця причалів, наметових містечок, місця для короткочасного відпочинку, музею природи.

З метою забезпечення широкої популяризації НЗХ, підвищення екологічної свідомості населення співробітники заповідника планують збільшити туристичні маршрути і взяти Хортицю в так званий «туристичний пояс». Ефективними стануть сезонні екскурсії «Хортицькими степами»; тематичні екскурсії для знайомства з байрачною рослинністю (балки Корнеєва, Липова, Костіна); сезонна тематична стежка, що знайомить з хортицькими джерелами (балки Генералка, Громушина, Музичина).

Туристичні маршрути Національного заповідника «Хортиця» мають не тільки культурно-пізнавальне, а й екологічне значення.

Враховуючи визначну роль острова Хортиця, Запорізького краю, історико-культурних традицій запорозького козацтва в процесах українського державотворення, формування української національної ідеї, єднання народу України навколо споконвічних національних святинь, з метою збереження та відродження унікальних памяток історії, культури і природи, розбудови і розвитку Національного заповідника „Хортиця” - духовного центру всесвітнього українства обласна державна адміністрація спільно з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, науковими, проектними установами і організаціями, громадськістю докладає зусиль для подальшого розвитку загальнонаціональної святині, включення його до всеукраїнських та міжнародних туристичних маршрутів.

3.2 Музей історії запорізького козацтва

На території Національного. заповідника "Хортиця" створено музей історії запорозького козацтва, який являється структурним підрозділом заповідника. Експозиція музею складається з чотирьох розділів, чотирьох діорам та виставок. На території Національного заповідника "Хортиця" з 2004 року здійснюється відтворення історико-культурного комплексу "Запорозька Січ".В музеї відкрита для огляду постійна експозиція, 4 діорами, виставки присвячені історії запорозького козацтва.

Перший розділ експозиції музею присвячeний археології о. Хортиця. Тут можна ознайомитись з матеріальною культурою людей, які проживали на острові в добу середнього палеоліту (35 тис. р.т.), мезоліту (10-7 тис. р.т), неоліту (6-4 тис. до н.е.). Де представлені знаряддя праці з кременю, ліпний посуд. На північ від о. Хортиця на скелях Три Стоги в 1927-29 рр. були відкриті памятки енеолітичної культури - середньостогівської (5-3 тис. до н.е.). Саме представники цієї культури першими в Європі приручили коня. В музеї можна побачити череп коня та посуд цього часу.

В добу бронзи (XVIII-VIII ст. до н.е.), за результатами археологічних досліджень, о. Хортиця стає духовним центром Дніпровського Надпоріжжя, про що свідчать культові споруди, виявлені на острові.

Протягом залізного віку (VIII ст. до н.е. - поч. н.е.) по нашій території прокотились хвилі кочових войовничих племен кіммерійців, скіфів, сарматів. Скіфи залишивши після себе численні памятки: курганні і грунтові могильники, унікальне Совутинське городище. В музеї можна побачити скіфське озброєння та жіночі прикраси.

На початку нової ери на Хортиці зявляються представники черняхівської культури, які жили осіло, займалися землеробством.В другій половині І тис. н.е. значну частину Східної Європи займали словянські племена, які у Х ст. утворили державне обєднання - “Київська Русь”. В 1970-х - 1990-х рр. в південній частині о. Хортиця було досліджено багатоетнічне поселення “Протовче”. Основним заняттям населення, яке тут проживало було орне землеробство, тваринництво, серед ремесел набули поширення обробка металу, ткацтво, промисли. В експозиції є предмети, яким користувалось це населення. Поруч можна побачити фрагмент човна-однодревки (ХІ ст.) та стовбур дуба, якому 6 тисяч років.

У давньоруських літописах під роками 1103, 1190 Хортиця згадується як місце збору давньоруських дружин перед військовими походами. За версією письменника Семена Скляренка на Хортиці навесні 972 р. загинув київський князь Святослав. Цій події присвячена діорама музею “Битва Святослава біля Дніпровських порогів у 972 р.”. Автор діорами - лауреат Шевченківської премії Микола Овечкін.

Наступний розділ присвячений виникненню та формуванню запорозького козацтва. Цей процес відбувався наприкінці XV ст. на півдні українських земель, на території т.зв. “Дикого Поля” під впливом ряду чинників: політичних, релігійних, соціальних та економічних поширюється козацтво. В 1553 р. на о. Мала Хортиця Д. Вишневецький разом з козаками побудували укріплений замок, який став базою з якої козаки здійснювали походи проти татар. В 1557 р. татари кілька разів безрезультатно нападали на замок Вишневецького. Влітку того ж року татари разом з турецькими військами підійшли до о. Мала Хортиця і після тривалої облоги козаки змушені були залишити замок.

В українській історіографії за замком Д. Вишневецького закріпилася назва першої Хортицької Січі. За результатами археологічних та гідроархеологічних досліджень 1990-2000-х рр. о. Мала Хортиця можна ототожнити з о. Байда, який знаходиться біля о. Хортиця. В експозиції представлені знахідки з о.Байда: ствол рушниці, кулі і кулелійки, порохівниця, вістря списів, сокири тощо. Уявити, як виглядали укріплення Вишневецького допоможе макет фортеці.

Наступний розділ експозиції присвячений подіям національно-визвольної війни середини XVII ст. під проводом Богдана Хмельницького. Після блискучих перемог - під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями була фактично створена українська держава - Гетьманщина на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким. Однією з значних була битва під Берестечком. Місце останньої було досліджено І.Свєшніковим, а деякі речі знайдені на ньому представлені в експозиції музею. Тут можна побачити портрет Б.Хмельницького роботи невідомого художника XVIII ст., зброю, люльки, речі польських воїнів (прапор, шолом, тесак з піхвами).

Події російсько-турецьких воєн XVIII ст. відображені в наступному розділі експозиції, де можна побачити гармати, судові бомби, якорі, речі російських солдатів. В 1736-39 рр. на Хортиці козаками та російськими військами була споруджена система укріплень для захисту стоянок суден Дніпровської флотилії та Запорозької верфі, збудованої на Малій Хортиці.

Основі потреби січового товариства в ремісничих виробах задовольнялися запорозькими ремісниками. Серед ремесел поширених на Запорозьких Вольностях слід відзначити: гончарство та металообробку. Основна ж маса запорожців проживала за межами Січі: на уходах, в зимівниках - основним заняттям таких козаків було рибальство та бджільництво, скотарство та землеробство. В експозиції є предмети, якими користувались зимівчани і ремісники. Однією з умов вступу до запорозького товариства було прийняття православної віри, отже багато уваги на Запорожжі приділялось церкві. Тому в музеї велику групу складають церковні речі XVII-XVIII ст. - дарохранительниця, палиця (один з елементів архієрейського вбрання), напрестольні хрести.

Запорозьку Січ в українській історіографії прийнято вважати демократичною республікою, основною ознакою якою було наявність Козацької Ради - найвищого органу влади на Січі. Це загальні козацькі збори на яких обирали старшину, вирішувалися адміністративні, судові, військові справи. Про січові звичаї розповідає діорама “Військова рада на Січі”. Цікавими експонатами музею є козацькі надгробні хрести.

Ще 10.05.1770 р. Катерина ІІ підписала указ про будівництво укріпленої лінії, яка згодом простяглася від впадіння р. Московки в в Дніпро і до гирла річки Берди. 1770 року напроти південної частини Хортиці, було закладено першу фортецю Дніпровської лінії, Олександрівську (1806 р. фортеця отримала статус повітового міста, а 1921 р. Олександрівськ перейменовано в Запоріжжя). За наказом Катерини ІІ російські війська під керівництвом П.Текелія 4 червня1775 року зруйнували Запорозьку Січ. Про зруйнування Січі, розповість виставка, присвячена історії Запорозьких Вольностей у XVIII ст. А вже 1789 році, на запрошення царського уряду на Хортицю прибули меноніти із прусського міста Данцига, і заснували там колонію, яка проіснувала до 1916 року.

Музей історії запорозького козацтва веде активну виставкову діяльність Одна із таких виставок знайомить із історією взаємовідносин запорозького козацтва та Речі Посполитої у XVII ст. Тут експонуються оригінальні портрети XVII-ХIХ ст. польських діячів, колекція козацьких каламарів, люльок, пернач. Також на виставках можна ознайомитися із експонатами з Камянської та Нової Січей, із знахідками виявленими на місці укріплень часів російсько-турецької війни 1735-39 років.

Виставка «Православя на запорозьких землях», на якій представлені видання XVII - ХІХ ст., святкове вбрання священослужителів, українські народні ікони, напрестольні хрести, натільні хрестики, ікони-складні, церковні дзвони.

Завершує огляд музею діорама «Нічний штурм м. Запоріжжя радянськими військами 14 жовтня 1943 року», яка розповідає про події Другої Світової війни. Автор діорами - народний художник СРСР, лауреат Державної премії Української РСР М.В. Овечкін.

Заповідник "Камяні Могили" (Розівський район). засновано 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення. Його площа складає близько 400 га, з них 300 га у складі Донецької області і 100 га в Запорізькій. Зараз він є одним з чотирьох відділів Українського державного степового природного заповідника, який підпорядкований Президії НАН України. Район урочища "Камяні Могили" у геологічному, біологічному, художньо-емоційному та історичному аспектах є водночас унікальним і репрезентативним.

3.3 Історико-археологічний заповідник "Камяна Могила"

Далеко за межами України відомі також нерухомі речові памятки із числа археологічних знахідок курганів Камянського городища, ряд меморіальних місць, повязаних із всесвітньо відомими історичними постатями Нестора Махна, Дмитра Донцова та ін.

Не так вже багато в світі є памяток, які б органічно поєднували в собі природну унікальність та історичну цінність. Саме таке місце розташоване лише в 20 км на північ від Мелітополя на мальовничому березі річки Молочної, неподалік від селища Мирне. Це державний історико-археологічний заповідник «Камяна Могила».

Заповідник розміщується на правому березі р. Молочна, поблизу с. Терпіння Мелітопольського району, займає територію площею 15 га, де знаходиться пісковий пагорб - унікальна памятка стародавньої історії та культури (3 га), а також природи - залишок сарматського ярусу третичної епохи (14 млн. років тому). Це колосальне нагромадження піскових брил далеко неординарне явище, аналоги якого в неогенових товщах порід України невідомі і належного тлумачення подібному скупченню не існує і залишається загадкою.

14 млн. років тому Сарматське море, відступаючи, оголило піщаний пагорб, що з плином часу перетворився на твердий моноліт. Під дією сонця й вітру а також дощу пагорб почав тріскатися. Великі брили повільно почали сповзати до землі. В результаті в Камяній Могилі утворилася велика кількість гротів і печер.

Ці гроти завжди приваблювали до себе людей. Різноманітні стародавні палеолітичні племена, мисливці епохи міді і бронзи, а пізніше степові кочовики кіммерійці, скіфи, сармати, гуни й інші племена селилися неподалік від Камяної Могили, використовуючи її як святилище. Жерці перед кожною важливою подією піднімалися на стародавні схили для здійснення магічних обрядів.

У 68 гротах і печерах зосереджено велику кіль¬кість петрогліфічних комплексів -- унікальних зразків первісного мистецтва. Більш ніж 3 тисячі малюнків починаючи від камяного віку до епохи бронзи і більш пізні утворюють унікальну галерею, яку можна порівняти хіба що з Ермітажем. Є в цій «галереї» грот Бика, на плитах якого зображено запряжених биків, плита «слідів» з малюнками людських стіп (причому, парних немає), «кінські» плити з зображенням коней з першими в Європі вершниками на них, а також окремі петрогліфи візків, човнів, диких тварин, солярних знаків, сцен полювання і багато іншого.

На основі наукових досліджень, вчені довели, що Камяна Могила -- потужний випромінювач енергії. На вершині пагорба знаходяться 5 каменів з позитивною енергетикою та лише один -- з негативною.

В різні часи Камяну Могилу відвідали Верховний Лама Непалу, видатний дослідник океану Жак Ів Кусто, Президент України В.А. Ющенко та інші представники вітчизняної та світової еліти.

За останній час заповідник став справжнім центром археологічної та історичної науки на Запоріжжі. Щорічно, починаючи з 1932 р. тут проводяться археологічні експедиції, що дозволяють виявляти нові памятки стародавніх культур. Унікальним явищем стало відкриття найстародавнішої на Землі, так званої «протошумерської писемності», яка може бути представлена на міжнародних виставках світу.

Перші відомості про памятку зявились у 1778 році під час російсько-турецької війни. Дослідженням “Камяної Могили” займалися видатні дослідники: М.І. Веселовський, О.М. Бадер, В.М. Даниленко, Я. Рудинський, В.М. Гладілін. У гротах і печерах зосереджено велику кількість петрогліфічних комплексів - унікальних зразків первісного мистецтва.

До піскового пагорбу прилягає цілинний степ з реліктовими та ендемічними рослинами, які занесено до Червоної Книги України.

Щорічно заповідник обслуговує понад 50,0 тис. відвідувачів, серед яких багато іноземців. “Камяна Могила” розташована поблизу Азовського узбережжя і має всі підстави стати міжнародним центром туризму на півдні України.

У 2006 році за рахунок спонсорської допомоги від ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” у будівництво музейного комплексу “Камяна Могила” було інвестовано 2020,0 тис. грн.

З 2008 року заповідник фінансується з державного бюджету. Фінансування діяльності установи здійснюється Міністерством культури і туризму України згідно бюджетного запиту та відповідає визначеним потребам. На проведення капітального ремонту будівлі музею-комплексу «Камяна Могила» відкрито фінансування у сумі 800,0 тис. грн.

З метою підвищення туристичної привабливості заповідника його включено до внутрішніх та міжнародних туристичних маршрутів як обєкт для відвідування учасниками та гостями Євро-2012.