I. Вступна частина

Учитель. Сьогодні особливо го¬стро стоїть проблема виховання здоро-вої молоді. Ми добре знаємо, що здо¬ров'я .....найбільша людська цінність, яку, на жаль, багато людей починають цінувати та берегти, вже втративши значну частину цього скарбу, підпу¬шеного нам природою. Без здоров'я немає щастя. Іноді учні навмисно все роблять для того, щоб загубити своє здоров'я. Вони набувають по¬ганих звичок, які негативно впли¬вають на них і яких потім не можуть позбутися, але спочатку вони про це не думають і хизуються перед друзя¬ми.. Та тільки чим? Не дуже приєм¬но і навіть шкода дивишся на таких дітей, знаючи, що через деякий час вони почнуть хворіти і втрачатимуть своє здоров'я.

ІІ. Основна частина

— Які ви знаєте погані звички, що їх люди самі набувають? (Куріння, ал¬коголь, наркоманія)

— А що таке звичка? (Звичка — це фор¬ма поведінки людей, що виникає під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях).

— Які можуть бути звички? (Корис¬ні і шкідливі)

— Які звички є корисними? (Режим дня. Він сприяє зміцненню здоров'я, під¬вищенню працездатності, і, врешті, довголіттю.)

Можливий варіант висновку: шкід¬ливі звички, навпаки, дезорганізують людину, послаблюють її волю, знижу¬ють працездатність, порушують здо-ров'я і скорочують тривалість життя. Ці звички завдають безліч страждань людині.

Учитель. Люди, котрі курять, перш за все не впевнені у собі, не вміють протистояти тиску оточуючих. Підліт¬ки починають курити саме для того, щоб відчути себе дорослими, самостій¬ними людьми, справжніми «суперме-нами». Основною складовою тютюну є нікотин. Нікотин.....це надзвичайно сильна отрута, що діє переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну сис¬теми. Навіть одна сигарета шкідлива для всього живого. Отже, смерть від нікотину може настати, якщо підліток одночасно; викурить півпачки сига¬рет, а для дорослої людини смертель¬на доза — пачка сигарет. Проте відомі випадки смерті навіть від викурюван¬ня 2—3 сигарет. Алкоголь і нікотин з наркотиками. Це означає, що люди¬на, вживаючи ці речовини, поступово звикає до них настільки, що стає хі¬мічно залежною. Людина вживає алкоголь, якщо вона неспроможна знаходити розумні виходи з неприємних життєвих ситуацій, погано ставиться до людей і до себе самої, не вміє регулювати свою поведінку. Алкоголь (етиловий спирт) впливає негативно на мозок, судини, серце, печінку та інші органи й систем організму порушується координація рухів, погіршується мовлення.

Наркоманія — справжнє зло для всіх країн світу. Знайомство з наркотика¬ми найчастіше починається із звичай¬ного куріння тютюну. Наркоман не лише збільшує дозу наркотичної ре¬човини, а й міняє її на іншу, сильнішої дії: тютюн — конопля — мак — ефе¬дрин. Потяг до наркотику може сформуватися вже після разового прийому наркотичної речовини, що викликає природну реакцію організму — нудоту, блювання, свербіння, відчуття жару й запаморочення, болі в кістках і су¬глобах, відсутність сну. Іноді перини: прийом наркотиків стає останнім — людина вмирає, бо неможливо точно розрахувати індивідуальну дозу.

В нашому суспільстві є ще одне зло, про яке ми зовсім мало знаємо і не вміємо ефективно йому протистояти. Це - СНІД. Синдром набутого імунодефіциту — кінцева стадія ін¬фекційного захворювання. Вірус цей вражає лімфоцити крові, які відпо¬відають за захист організму людини відрізних мікробів і пухлин. СНІД — невиліковна хвороба. Тож чи достат-ньо вже маємо знань, щоб убезпечи¬ти себе від СНІДу?

Що ви знаєте про СНІД? (Відповіді учнів)

Учитель. СНІД передається пере¬важно статевим шляхом, коли мож-ливий обмін виділеннями організму, в яких міститься вірус (сперма, вагінальний секрет, кров). Надійним за¬собом захисту від СНІДу є презерватив. Останніми роками збільшується кількість заражених людей (переваж¬но наркоманів), які користуються нестерильними шприцами, голками, особливо тоді, коли «колються» в компанії. При цьому маленька крапелька чужої крові в шприці або на голці може потрапити в організм і заразити його, якщо в ній міс¬титься вірус. Гарантією убезпечення від зараження СНІДом здоровий і правильний спосіб життя і, зокрема, виважене ставлення до інтимних взаємин з постійним статевим партнером, в "процесі яких відбувається взаємне збагачення емоційними відчуттями категорично негативне ставлення до застосування наркотиків, якщо на¬віть залишаєшся в меншості в компанії однолітків, котрі пропонують спробувати цей «кайф».

Ви переконалися, що в XXI столітті, шкідливих звичок існує дуже бага-то. Але ці шкідливі звички виникли багато років тому. І зараз ми торкне¬мося історій виникнення шкідли¬вих звичок.

Пропонуємо вам послухати повідом¬лення, які підготували для цієї зустрі¬чі ваші друзі.

Куріння

1-й учень. Є така казка. У да¬лекому минулому, коли тютюн тіль¬ки завезли у Вірменію, біля підніж¬жя Арарату жив добрий і дуже мудрий старий. Він відразу не злюбив це зіл¬ля і намагався переконати людей не вживати його.

Одного разу він побачив, як купці розклали свій отруйний товар. Вони кричали:

— Божественне листя! Божественне листя! У ньому засіб від усіх хвороб!

Навколо них зібралося багато наро¬ду. Підійшов і старий:

— Це «божественне листя» приносить людям користь: у будинок курця не зайде лиходій, його не вкусить собака, він ніколи не постаріє.

Купці з подивом подивились на старого:

— Ти правий, мудрий діду,— сказа¬ли вони. - Але звідкіля ти знаєш про такі чудові властивості «божествен¬ного листя»?

Старий усміхнувся і пояснив:

— Лиходій не зайде в будинок курця, оскільки у того, хто віддає багато грошей за тютюн і стає бідним, нічого красти. Крім того, від куріння він буде кашляти всю ніч, а злодій не заходить у будинок людини, що не спить. Через кілька років куріння людина ослабне, в неї почнуть боліти ноги, вона ходитиме з паличкою. А який же собака вкусить людину із ціпком у руці?, І, нарешті, курець ні¬коли не постаріє, тому що помре замолоду.

Відійшли люди від купців. Якби всі прислухалися в наш час до порад муд¬рого старого!

Алкоголь

2-й учень. Вино було винайде¬не людством раніше, ніж спирт. Роз¬копки археологів свідчать про те, що його виробляли ще в Давньому Єгип¬ті, Давній Греції.

У Давній Спарті один із засобів ви¬ховання молодих спартанців був та-кий: юнаків саджали за стіл разом із молодими рабами й починали остан¬ніх споювати, щоб спартанці отрима¬ли наочний урок, який вигляд і по¬ведінку має п'яна людина.

На Русі вживали переважно брагу, ме¬довуху. Міцність цих напоїв не пере¬вищувала 10—13°. Спиртне пили за¬звичай на свята, на честь перемоги над ворогом чи на поминках.

Перші згадки про боротьбу із пияц¬твом припадають на часи царюван-ня Петра І, який заснував спеціаль¬ну медаль «За пияцтво». Вона мала форму восьмикутної зірки завбіль¬шки з тацю, була відлита з чавуну і важила 5 кг. За допомогою ланцю¬га медаль прикріплювали до роз'єм¬ного обруча, який одягали на шию п'яниці незалежно від звання і соці¬ального стану. «Удостоєний» цієї «на¬городи» мав протягом тижня носити медаль на шиї.

В Україні народ здавна зневажав п'я¬ниць, розповідав про них смішні іс¬торії. По базарах водили ведмедя, який показував, «як п'яний чоловік іде додому».

Вершиною національного фізично¬го виховання, самовдосконалення тіла й духу стала епоха Запорозької Січі. Тут загартування у повсякден¬ному житті і військових справах від¬бувалося в постійних іграх, забавах, танцях, змаганнях, справах.

Учитeль. Чи зробили ви для сере вибір? Чи правильний обрали

Зараз ми це перевіримо, проведе¬мо міні-вікторину. На кожне із запитань вам треба дати відповідь: «так-чи «ні».

1) Вірус імудодифіциту людини ВІЛ передається через:

• рукостискання;

• спільне з ВІЛ-інфікованим корис¬тування верхнім одягом;

• обійми;

• спільне користування голками та шприцами для ін'єкцій;

• чхання та кашель;

• плавання в басейні;

• рушники, мило, мочалку;

• статеві зносини без використан¬ня презервативів;

• домашніх тварин;

• посуд, їжу;

• туалети (унітази);

• статеві зносини з використанням презерватива;

• спільне користування голками для проколювання вух.

Підбиття підсумків міні-вікторини.

2) Хто і звідки завіз тютюн у Євро¬пу? (Христофор Колумбу 1492ро¬ці з Америки)

3) У яких країнах заборонено нарко¬тики під страхом смертної кари? (Таїланд, Сінгапур, Східна Азія)

4) Який російський цар був запе¬клим курцем і дозволив торгівлю тютюном і куріння? (Петро І)

5) Основна сировина сигарет. (Тю¬тюн)

6) Чи можна уникнути зараження па СНІД?(Так)

7) Чи можна виявити вірус відразу ж після інфікування? (Ні)

Учитель. Для підбиття підсумків цієї вікторини і наступних конкурсів давайте оберемо журі у складі: Павлюк О.В., Мацьків Н.В., Бодейчук Л.Д. У кінці заняття журі оголосить нам результат конкурсів і нагородить переможців.

Учитель. Сьогодні медики ствер¬джують: здоров'я людини на 10 % за-лежить від спадковості, - на 5 % від роботи медиків. Інші 85 % — у руках самої людини. Отже, наше здоров'я залежить від наших звичок. Зараз ми проведемо тест, який допоможе вам дізнатися, що чекає на вас у майбут-ньому: здорове довготривале життя чи хвороба і немічна старість. Вам треба на кожне запитання надати відповідь: «так», якщо твердження правильне, або «ні», якщо твердження хибне.

1. Тільки чоловіки можуть зарази¬тися ВІЛ-інфекцією.

2. Запобігти СНІДу можна, утри¬муючись від випадкових статевих зносин.

3.Якщо ви сильні та здорові, ви не можете заразилися на ВІЛ-інфекцію

4. Куріння сигарет зумовлює швидке старіння.

5. Тисячі людей щороку помирають від хвороб, пов'язаних із курінням.

6. Курець може кинути курити" будь-коли. Все, що для цього потрібно,— це сила волі.

7. При пасивному курінні людина одержує втричі більше, одноокису вуглецю ніж сам курець.

8. Людина може набути згубної звички до вживання наркотиків, тю-тюну, алкоголю.

9. Поцілувавши хворого на СНІД, ви заразитеся цією хворобою.

10. Немає ліків проти ВІЛ, коли вірус потрапляє у кровообіг.

11. Особа може заразитися ВІЛ, здаючи кров.

12. Є ліки від СНІДу.

13. Куріння викликає рак легенів.

14. Вагітні матері, які інфіковані ВІЛ, можуть передати його плоду.

15. Є окремі люди, котрі мають іму¬нітет до СНЇДУ.

16. Аналіз крові може показати, що людина інфікована ВІЛ.

17. Мити руку перед їжею не потріб¬но.

18. Куріння «травки» не вважається вживанням наркотику.

19. Спиртні напої шкодять здо¬ров'ю.

20. Займатися спортом необхідно для здоров'я.

Учитель. А зараз ми ознайоми¬мося з освітньою програмою нашого регіону щодо попередження куріння серед людей і підлітків.

Одеський регіон за кількістю інфі¬кованих страшною хворобою посі¬дає третє місце в Україні. В Одесі іс¬нує реабілітаційний центр «ОАЗІС». В цьому центрі проживають, лікують¬ся і працюють люди, хворі на СНІД.

Учитель. А зараз надамо слово журі для оголошення результатів вік-торини і тесту. (Підбиття підсумків і нагородження переможців.)

ІІІ. Заключна частина

Учитель. Прочитайте цитату, за¬писану, на дошці: «Кожна людина має свободу вибору. Кожен сам вирі¬шує, курити чи не курити, зміцнюва¬ти своє здоров'я фізичними вправами чи рости хирлявим слабаком. Про¬те правильний вибір може зробити тільки той, хто вже здатний відповідати за свою поведінку, за своє здо¬ров'я та за своє майбутнє взагалі». А що таке здоров'я? Здоров'я —най¬більше багатство. Погляньте на це прислів'я: «Бережи одяг, доки но¬вий, а здоров'я — доки молодий». Правильно робить той, хто розумно виконує правила поведінки), а яки¬ми слід жити в суспільстві. Бо, поки ти молодий і в тебе здорове тілто, цей дар природи треба берегти. Втратити ж все легко, тільки повернути іно¬ді важко, а то й неможливо. Люди ка¬жуть: «Є каяття, та нема вороття».

Пам'ятайте, учні, що рости здоровими і сильними вам допоможуть уроки фізкультури, заняття у спортивних сек¬ціях, а най¬більше — здоровий спосіб життя.

]

Проводиться для оцінки функціонального стану серця.

Методика проведення функціональної проби Руфьє:

Учень повинен виконати 30 присідань з витягнутими вперед руками протягом 45 с. Учневі пропонують самостійно і голосно проводити рахунок („один", „два" і т.ін.), що дозволяє уникнути затримки дихання.

Після 3-5 хв. відпочинку, у положенні сидячи, в обстежуваного підраховують пульс кожні 15 с., доки не буде отримано 2-3 однакові цифри. Отримані дані записують до протоколу (Р1), і пропонується виконати навантаження, а саме згаданих тридцять присідань за 45 сек.

Під час виконання проби необхідно стежити за збереженням стандартних умов виконання навантаження, за зовнішніми ознаками втоми дитини.

Після закінчення присідань учень сідає і проводиться підрахунок пульсу за перші 15 с.(Р2) першої хвилини відновлення та за останні 15 с.(Р3) першої хвилини відновлення.

4х (Р1 + Р2 + Р3) - 200

Індекс Руфье = ------------------------------

10

Оцінка працездатності серця

Індекс Руфьє менше 0 - атлетичне серце;

0,1 - 5 - "відмінно" (дуже хороше серце);

5,1 - 10 - "добре" (хороше серце)

10,1 - 15 - "задовільно" (сердечна недостатність середньої міри);

15,1 - 20 - "погано" (сердечна недостатність сильної міри).

Вступ.

Туриз походить від французького "tourisme" - прогулянка, подорож - подорожі у вільний час пов'язані з відїздом за межі постійного проживання і один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними, спортивними та культурними розважальними цілями. В міжнародній практиці до туристів відносять осіб, які тимчасово і добровільно змінили місце проживання з будь-якою метою, крім діяльності, яка винагороджується в місці тимчасового перебування.

Туризм залежно від мети подорожі поділяється на спортивний, пізнавальний (екскурсійний), діловий, любительський (мисливський, рибальський), релігійний та інші; залежно від засобів пересування - пішоходний, лижний, автобусний, автомобільний, авіаційний, велисопедний, водний, залізничний, комбінований.

Виділяють також внутрішній (національний) та іноземний (міжнародний) туризм. Туризм з активними (веслові судна, плоти, велисопед та інші) і пасивний (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах тощо) засобами пересування, організований та самодіяльний.

Оздоровчий вплив туризму.

Під туризмом слід розуміти теорію і практику різного роду походів, сзодження на гори і подорожування з цілю спортивного змагання, активного відпочинку, науки та виховання.

Оздоровча цінність. Туристична діяльність пов'язана з зміною місця перебування, організовується за любої погоди і вимагає від людини самі різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливих фактори:

" чергування оточуючого середовища

" кліматичні умови

" види діяльності

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях являється ефективним замінником фізичної праці, пробуджують в людини радість до життя, служать загартуванню і підвищують життєдіяльність організму.

Пізнавальна цінність. Під час своїх мандрівок і походів, як в межах своєї країни і за кордоном знайомляться з країною і її людьми, їх життям, знайомляться з національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють знання в області ботаніки, зоології, геології, географії, метереології, астрономії. Сільського і лісного господарства, історії культури і мистецтва.

Виховна цінність. Туризм сприяє вивченню історії і формуванню світогляду, веде до зауваження і активного захисту природніх багатств. Оскільки туристична діяльність проводиться в більшій мірі в колективі, коли один залежить від другого і в обов'язковому порядку вимагається тактичність, уважне відношення один до одного, коли власні інтереси не можна ставити вище інтересів колективу, то все це представляє великі можливості для інтенсивного виховання в дусі колектевізму і для формування таких цінних рис характеру, як впевненість в собі, здатність прийти на допомогу…

Правила. В загальних правилах спортивного туризму (мається на увазі піші походи) вказуються види подорожей, які можуть притягуватися для класифікації туристів. Сюди входять багатоденні походи з денним перходом від 15 до 40 км, базові, зіркові і змішані, якщо вони відповідають спортивним вимогам, а також "марш-браски" 20 км. Правила включають вказівки для організаторів по проведенню масових спортивних походів і дерективи для учасників.

Норми навантаження.

Матеріальне забезпечення. Одяг і спорудження туриста залежить від пори року, вимог туристичного маршруту, виду подорожі, виду ночівлі, тривалості походу і від способу вирішення виникаючих в дорозі перешкод. Туристичний одяг і спорядження повинні відрізнятися ціленаправленістю, витонченістю, міцністю, легкістю, зручністю повітрепроникливістю і доступністю до транспортування. Якщо потрібно готувати харчі самим, то слід мати при собі кип'ятильники, каністри, посуд і продукти харчування. При підготуванні харчів слід обов'язково враховувати правила протипожежної безпеки. Для запланованої ночівлі потрібно взяти з собою легку палатку та інвентар, а також надувний матрас з губчатої ризини, спальний матрас чи одіяло. Ці речі розподіляють між усіма членами групи чи желізною дорогою доставляється на місце ночівлі.

В залежності від цілі, виду і завдання походу командуючий повинен заздалегідь підібрати спорудження, карту маршрутів, компас, перелік туристичних баз, вказівних доріг, туристичну літературу, сигнальний свисток, кишеньковий фонарик.

Для організації відпочинку можна передбачити також спортивний інвентар, пневматичну зброю, музичні інструменти і інше. Для транспортування власного спорудження найкраще підійде рюкзак. Він повинен бути легкий, міцний, водонепроникний, вмістимим, споруджений декількома окремими кішеньками, широкими пасками і лямками, нижня частина якого споруджена шкірою або шкірзамінником. Його слід упакувати так, щоб мягкі і легкі предмети лежати в низу і з боку рюкзака, тяжкі - зверху. Предмети. Котрі повинні бути завжди під рукою (свідоцтво про належність до групи …), розташовуються в зовнішніх кишеньках рюкзака.

Способи орієнтування на місцевості.

Знання топографії, вміння читати карту, робити найпростішу зйомку ділянки місцевості, впевнено орієнтуватися - обов'язково для туриста. Відсутність цих навиків і недостатнє знання топографії приводить до помилок при розробці маршруту, а невміння орієнтуватися - до втрати часу, порушенню графіку або до зриву походу чи навіть і до більш серьозних наслідків.

а) Орієнтуватися на місцевості можна кількома способами. Перший з них це орієнтування за допомогою карти. Карта являє собою зображення на площині земної поверхні в зменшеному вигляді. Внаслідок кривизни земної поверхні її не можливо зобразити на папері без викривлень. Чим більша площа тим більше викривляється її зображення. Тільки невеликі ділянки землі можна вважати плоскими і зображувати їх на папері з дотриманням всіх обрисів місцевості. Зменшення зображень на площині земної поверхні чи окремих її частин чи з врахуванням кривизни землі називається картою, а зменшене і детальне зображення на площині невеличкого клаптика земної поверхні - планом.

Плани складаються так щоб на них було одержано зображення конкретних ділянок земної поверхні з деякою точністю. Таким чином можна скласти план угідь, лісний, землебудівний. Подібно планам карти діляться на різні види: оглядово - географічні, спеціальні - геологічні, грунтові, лісні, топографічні, туристичні. Карти бувають різних масштабів. Чим в менше число разів місцевість зменшена, тим більший масштаб, і навпаки.

Для вимірювання відстаней також використовують карту. Вимірювання відстаней заключається в тому, що спочатку вимірюють довжину відрізків (ліній) лінійкою, полоскою паперу циркулем на карті, апотім використовуючи масштаб карти оприділяють які відстані вони відповідають на місцевості. Для того щоб вміти читати карту необхідно використовувати умовні знаки, які по своєму призначенню діляться на масштабні, позамасштабні і пояснювальні. До вивчення карти також належить знання рельєфа місцевості - сукупність нерівності земної поверхні. Їх є дуже багато, але в загальному їх можна звести до 5 типових форм: гора, хребет, котловина, площина та сідловина.

б) Другим способом орієнтування на місцевості є орієнтування без карти. Орієнтуватися на місцевості - це означає вміти виявити своє місцезнаходження відносно сторін горизонту, оточуючих об'єктів і форм рельєфу, знайти потрібний напрямок руху і витримати цей напрямок в дорозі. Частіше за все напрямок по відношенню до сторін горизонту знаходиться за допомогою компаса. З компасом треба поводитись бережно, зберігати його подальше від металічних предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним біля залізничних ліній, ліній електропередач, так як вони будуть впливати на точність показу магнітної стрілки.

При відсутності компаса можна приблизно орієнтуватися по положенню сонця. З великою точністю сторони горизонта можна знайти по сонцю за допомогою годинника. В безхмарну ніч сторони горизонта найлегше виявити по Полярній зірці, яка завжди вказує напрям на північ з точністю до одного градуса.

Також можна орієнтуватися по квартальним сторонам лісогосподарства. В сучасному лісогосподарстві просіки прорубують в напрямі північ-південь, захід-схід. Таким чином на північ буде повернена та сторона квартального стовба, на якій знаходиться менше по значенню номера кварталів.

Розділ ІV. Форми, методи і засоби фізичного виховання студентів спеціального навч. від.

Рухливі та спортивні ігри. Ігри посідають провідне місце у програмі оздоровчо-тренувальних занять студентів спеціального навчального відділення. Ігри урізноманітнюють заняття, підвищу-ють інтерес до нього, сприяють розвитку таких фізичних якостей, як сила, витривалість, спритність, гнучкість, швидкісна реакція.

Всебічна ігрова діяльність викликає позитивні емоції, які ефек-тивно впливають як на м’язову систему, так і на центральну нерво-ву систему студентів, знижують нервово–емоційне післяробоче на-пруження. У процесі гри збільшується функціональна діяльність серцево-судинної та дихальної систем. Ігри сприяють вихованню сміливості, рішучості, почуття колективізму, розвитку оперативно-го нестандартного мислення, здатності до аналізу своїх дій та вчин-ків. Набуті якості і навички у грі студенти з успіхом використову-ють у навчанні та побуті.

Гра — вправа дуже емоційна. Тому включати її у програму за-нять необхідно обережно, враховуючи стан здоров’я, стать, фізичну підготовленість студентів. За допомогою спеціально підібраних еле-ментів спортивних ігор можна успішно вирішувати завдання, спря-мовані на досягнення конкретної мети. Враховуючи фізіологічний вплив гри на функціональний стан організму студентів, її потрібно вводити наприкінці основної частини заняття.

Найбільш ефективною спортивною грою, яку доцільно вклю-чати до програми оздоровчо-тренувальних занять студентів спеці-ального навчального відділення, є бадмінтон, волейбол, настільний теніс, елементи баскетболу. Наприклад, бадмінтон сприяє розвитку спритності, гнучкості та координації рухів. Його можна викорис-товувати майже при всіх видах захворювання. Для проведення цієї гри не потрібно якихось особливих обладнань чи спеціального май-данчика. Достатньо мати ракетки та волан.

Волейбол — прекрасна емоційна гра. У волейбол можна грати у лісі на поляні, в парку чи на спеціально обладнаному майданчику з використанням сітки або просто у «колі». Волейбольний м’яч легкий і не нанесе шкоди гравцям. Вивчення техніки гри у волейбол почи-нається з відпрацювання подачі, а потім прийому і передачі у парах. Після відповідної підготовки можна грати команда на команду.

Волейбол розвиває швидкість мислення, стрибучість, гнучкість, силові якості. Однак при включенні у заняття волейболу потрібно враховувати стан здоров’я та види захворювань студентів.

Присяжнюк С.І., «Фізичне виховання»

Ритмічна гімнастика — це одна з форм фізичної культури, за-собами якої є гімнастичні вправи, здебільшого з елементами спор-тивного танцю, які виконуються безперервно, поточно під спеціаль-но підібрану ритмічну музику.

Мотивацією для занять ритмічною гімнастикою є: зміцнення здоров’я та профілактика захворювань; підвищення фізичної та ро-зумової працездатності; бажання покращити показники фізичної підготовленості; задоволення від самих занять; наслідування моди; прагнення до спілкування; прагнення дізнатися про можливості свого організму. Однак здебільшого стимулом до занять ритмічною гімнастикою є вдоволення, відчуття радості, що приносять ці занят-тя. Вплив їх на організм людини надзвичайно великий.

Загальний вплив занять ритмічної гімнастики на організм пов’язаний із змінами функціонального стану центральної нервової системи, компенсацією енерговитрат, функціональними зрушен-нями у системі кровообігу та зниженням захворюваності. Заняття ритмічною гімнастикою є незмінним засобом зменшення та нейтра-лізації негативних емоцій, які виникають внаслідок хронічного нер-вового перенапруження. У поєднанні з водними процедурами рит-мічна гімнастика є найкращим засобом у боротьбі з неврастенією та безсонням, що є наслідком впливу нервового перенапруження та ве-ликим обсягом отримуваної інформації. Це безпосередньо стосуєть-ся студентської молоді. Під впливом занять ритмічною гімнастикою знімається нервове напруження, покращується сон та самопочуття і підвищується працездатність. Особливо корисні заняття з ритмічної гімнастики у другій половині навчального дня. Вони знімають нега-тивні емоції, що накопичилися впродовж доби, «спалюють» надли-шок адреналіну, збільшення якого відбувається внаслідок стресів.

Заспокійливий вплив занять ритмічної гімнастики підсилюється дією гормонів гіпофізу (ендорфінів), які виділяються у кров при ро-боті на витривалість. При інтенсивній роботі їх вміст у крові зростає у п’ять разів у порівнянні зі станом спокою та утримується протягом кількох годин. Ендорфіни викликають стан своєрідної ейфорії, по-чуття радості, фізичного та психічного комфорту, пригнічують по-чуття голоду та болю, внаслідок чого покращується настрій.

Заняття ритмічною гімнастикою позитивно впливають на систе-му кровообігу та імунну систему. Доведено, що під час занять у крові людини збільшується вміст еритроцитів, гемоглобіну та лімфоци-

Розділ ІV. Форми, методи і засоби фізичного виховання студентів спеціального навч. від.

тів (В.С.Міщенко, 1988), а у сироватці крові збільшується кількість імуноглобулінів (Г.А.Лобань, 1986), внаслідок чого підвищується насиченість крові киснем, її захисні властивості, що сприяє підви-щенню опірності організму при захворюваності. Під впливом занять ритмічною гімнастикою важливі зміни відбуваються і в біохімічно-му складі крові, що у свою чергу, позитивно впливає на стійкість організму до ракових захворювань. Під час досліджень виявлені позитивні зрушення у системі протипухлинного захисту організму, пропорційно тривалості відвідування занять (В.С.Міщенко, 1986).ї

Ритмічна гімнастика може служити профілактикою таких за-хворювань, як: порушення постави, остеохондрозу, деяких видів захворювань дихальної системи, гінекологічних захворювань жін-ки тощо. Однак студенти, які самостійно бажають займатися рит-мічною гімнастикою, обов’язково повинні порадитися з лікарем. Особливо це стосується студентів із серцево-судинними захворю-ваннями. Крім цього, потрібно вести щоденник фізичного само-вдосконалення і щомісяця показувати його медичному працівнику. Викладач, який проводить заняття з ритмічної гімнастики із сту-дентами спеціального навчального відділення, зобов’язаний перед початком кожного оздоровчо-тренувального заняття перевіряти показники щоденника.

Разом з тим при проведені оздоровчо-тренувальних занять з ритмічної гімнастики із студентами спеціального навчального від-ділення при плануванні заняття необхідно враховувати:

1) вид захворювання студентів;

2) функціональний стан організму студентів на даний момент;

3) рівень фізичної підготовленості студентів;

4) інтервали відпочинку між вправами;

5) інтенсивність та темп виконання вправи. Загально прийнято розрізняти такі типи інтервалів відпочинку

між вправами (В.М.Платонов, 1987).

1. Повні інтервали — коли тривалість відпочинку між вправами гарантує відновлену працездатність на початок наступного повто-рення вправи.

2. Неповні інтервали — коли наступне повторення вправи відбу-вається в момент, коли працездатність ще не відновлена, але набли-жається до цієї межі. Це становить близько 70 % часу, необхідного для повного відновлення.

Присяжнюк С.І., «Фізичне виховання»

3. Скорочені інтервали — коли повторне виконання вправи здій-снюється у фазі зниженої працездатності.

4. Подовжені інтервали — це інтервали відпочинку, тривалість яких у 1,5–2 рази перевищує час, необхідний для повного віднов-лення.

Головним складником ритмічної гімнастики є музика. Музика — це не музичний супровід або фон зовнішнього оформлення заняття. Вона повинна бути ритмічною і веселою. Музика — це емоційний стимул до рухів, активний компонент вправи. Музичний ритм є не-замінним засобом розвитку ритму рухів.

Музичний ритм — організація музичних звуків у часовому про-сторі. Він ґрунтується на чергуванні сильних і слабких наголосів. За допомогою музичних засобів він відмічається певними акцента-ми [24].

Для кращого орієнтування у музичному матеріалі для комплек-су вправ ритмічної гімнастики потрібно знати деякі елементарні по-няття теорії музики, такі як: метр, ритм та темп музичного твору.

Метром називається відлік часу у музичному творі за допомо-гою тактів.

Такт — це відрізок від однієї сильної долі до іншої, тобто від од-ного акценту або наголосу до іншого. Такти бувають різного розміру, залежно від кількості долей, що їх складають. Здебільшого викорис-товується 2/4, коли перша доля сильна, друга та третя — слабкі. Метр музичного твору у ритмічній гімнастиці визначає дозування викону-ваних вправ. Це число, як правило, повинне бути кратне чотирьом.

Ритмом у музиці називається співвідношення звуків за подо-вженістю. Чергування звуків різної подовженості складає ритміч-ний малюнок музичного твору, який може передаватися у вправах.

Темп музичного твору характеризує швидкість його виконання. Для орієнтації при складанні ритмічної гімнастики можна визна-чати такі музичні темпи та ритми:

Темп музики повільний, спокійний. Ритм (кількість наголосів за 1 хв) — 40–60. Можливі вправи — повільні нахили тулуба, вправи на розслаблення, повільні махи ногами, дихальні вправи тощо.

Темп помірний. Ритм — 70. Можливі вправи — різні нахили го-лови та тулуба, вправи на розслаблення, для м’язів живота, почер-гове напруження та розслаблення м’язів, вправи на розвиток сили та гнучкості.

Розділ ІV. Форми, методи і засоби фізичного виховання студентів спеціального навч. від.

Темп середній. Ритм — 80–90. Можливі вправи — для різних груп м’язів: рук, ніг, тулуба, нахили, присідання тощо.

Темп швидкий та дуже швидкий. Ритм — 100–150, 160 та вище. Можливі вправи — швидкі нахили, махи ногами, біг, стрибки, швид-кі танцювальні рухи.

Ідеальною основою музичного супроводу є композиція, що спе-ціально написана для ритмічної гімнастики: музика, яка має по-вторність рухів, впорядкована ритмом, мелодійністю, що проходить через чіткий ритм усієї композиції та відповідає визначеній темі.

Вибір музики для різних фаз уроку визначає тон відповідної ін-тенсивності для розминки, аеробної фази та заключної частини занят-тя. Розминка починається повільно при темпі музики, що відповідає ЧСС до 100 уд./хв. Фаза розвитку витривалості для серцево-судинної системи включає аеробні вправи з підвищенням інтенсивності у при-скореному темпі (ЧСС до 140 уд./хв). Фаза розвитку сили м’язів проходить у повільному темпі. У заключній частині уроку темп та ритм музики уповільнюються, викликаючи розслаблення.

Простий засіб підтримання різноманітності рухів у рамках про-грами передбачає вибір конкретної музики для рухів різними час-тинами тіла. Наприклад, одну мелодію можна використовувати для розвитку гнучкості верхньої частини тулуба. У міру поступового збільшення тривалості або ускладнення програми два або декіль-ка музичних фрагментів можна використовувати для рухів однією частиною тіла. Приблизно кожні два–три місяці слід оновлювати музичне супроводження уроку ритмічної гімнастики [28].

При складанні оздоровчо-тренувальних програм з ритмічної гімнастики необхідно брати до уваги фізіологічні зміни, що відбува-ються в організмі студентів під час занять. Тому загальновизнаною є урочна форма занять, в якій виділяють три частини: підготовчу, основну та заключну.

Підготовча частина, або розминка, забезпечує розігрівання організму, підготовку його до основного фізичного навантаження. Вправи цієї частини забезпечують поступове підвищення часто-ти серцевих скорочень, підвищення температури тіла, підготовки опорно-рухового апарату до наступного фізичного навантаження та посилення кровообігу у м’язах, збільшення рухливості у суглобах. Вправи виконуються з невеликою амплітудою (щоб не травмувати ще холодні, не розігріті м’язи та зв’язки).

Присяжнюк С.І., «Фізичне виховання»

В основній частині уроку, що починається одразу ж піс-ля розминки, необхідно досягти підвищення частоти серцевих скорочень до рівня «цільової зони», підвищення функціональ-них можливостей різних систем організму (серцево-судинної, дихальної, м’язової), підвищення витрат калорій при виконанні спеціальних вправ. Спочатку виконуються вправи у вихідному положенні (в.п.) стоячи. Тут послідовно «проробляються» м’язи шиї (1–2 вправи), потім рук та плечового пояса (5–6 вправ), ту-лубу (5–6 вправ), ніг (5–6 вправ). Підбираються вони з таким розрахунком, щоб рівномірно навантажити усі частини тіла. У се-редині комплексу виконується біг та серія стрибків (ті студенти, кому протипоказані стрибки, виконують ходьбу на місці). Тут не принципово, які види стрибків виконувати. Головне — досяг-ти необхідної інтенсивності у цій частині комплексу. Оцінити її можна, підрахувавши пульс.

Потім виконуються 1–2 дихальні вправи, що дають змогу дещо відпочити та відновити сили.

Після основної частини комплексу виконуються вправи у в.п. сидячи та лежачи. Ці положення дуже зручні для комбінованої роботи м’язів живота, ніг, тулуба та рук. При цьому зменшуються вимоги до підтримання рівноваги тіла, зменшується вертикальне навантаження на хребет та ноги. У той же час загальне фізичне на-вантаження у цих вправах досить велике, що дає змогу м’язам пра-цювати в іншому режимі.

У заключній частині уроку використовуються вправи, що до-зволяють поступово зменшити пульс до рівня, близького до вихід-ного. Комплекс закінчується вправами на дихання, розслаблення, гнучкість, що виконуються у повільному темпі. Вправи на гнучкість у заключній частині комплексу дуже ефективні, тому що добре розі-гріті м’язи найбільш еластичні. Чергуючись із вправами на розсла-блення, вони сприяють швидкому відновленню організму та підго-товки його до подальшої діяльності.

Наведена загальна структура оздоровчо-тренувального заняття ритмічної гімнастики об’єднані у таблицю, яка служитиме орієнти-ром на заняттях.

Під час виконання комплексу необхідно дотримуватися таких вимог:

Розділ ІV. Форми, методи і засоби фізичного виховання студентів спеціального навч. від.

• виконуючи рухи, не слід забувати контролювати правильність їх виконання. Обов’язково стежити за поставою, живіт підтяг-нутий, спина пряма, сідниці напружені;

• виконуючи вправи для талії, одна рука повинна бути увесь час високо піднятою, щоб максимально навантажити м’язи тулуба та поперека;

• виконуючи вправи для м’язів живота, необхідно зосередитися на-самперед, на диханні і підтягнути живіт. Рухи повинні бути інтен-сивними, основне навантаження — при русі вгору, а не донизу;

• деякі вправи можна виконувати з легкими гантелями, поступо-во збільшуючи їх вагу;

• бігові вправи протягом уроку можна повторювати по декілька разів;

• якщо відчувається втома, зупинятися не слід. Краще зменшити темп виконання вправи, але бути у постійному русі, не виходи-ти із ритму музики, не напружуватися;

• у міру зростання тренованості потрібно переходити до більш складного комплексу, збільшувати час на виконання аеробних вправ — бігу та стрибків.

Наведені особливості комплексу ритмічної гімнастики поєднані у таблиці 4.2.3.8.

• інтенсивність вправи від 70 до 100 %. Для удосконалення координації використовують інтенсивність — 70-90 %. Окремі вправи і їх серії можуть виконуватися зі стандартною швидкістю і з її варіативною зміною, або з прискоренням. Наприклад, у першій серії біг (4x60) виконується з інтенсивністю 80 % (удосконалення техніки), а у другій — з прогресуючою інтенсивністю (1-х 60 м — швидкість 85 %; 2-х — 90 %; 3-х — 95 %; 4-х — 100 %). У цій серії установка робиться на вдосконалення функціональних можливостей креатинфосфатного механізму;

• інтервал відпочинку між вправами відносно повний (ЧСС 110-120уд/хв); між серіями — повний (ЧСС — 180 уд/хв);

• характер відпочинку — активний між вправами І комбінований між серіями;

• кількість повторень в одній серії від 3 до 6; кількість серій у занятті — від 2-3 до 4-5.

При вдосконаленні можливостей лактатного енергозабезпечення міняється тривалість виконання вправи, яка знаходиться в межах від 20-30 с до 120с (для слаботренованих — від 20-30 с до 50-60 с). Всі інші параметри навантаження залишаються ті ж, що і при удосконаленні креатинфосфатного механізму енергозабезпечення.

Розвитку швидкісної витривалості присвячують, зазвичай, окремі заняття. Проте можливе їх вдосконалення і в комплексних заняттях при таких поєднаннях:

• навчання техніки + розвиток швидкісної витривалості;

• швидкісно-силова підготовка + швидкісна витривалість;

• удосконалення координаційних здібностей або гнучкості + розвиток швидкісної витривалості;

• розвиток швидкісної витривалості + вдосконалення силової витривалості.

Недоцільно в одному занятті розвивати загальну та швидкісну витривалість.

У тижневому циклі розвиткові витривалості присвячують від двох до чотирьох занять.