5.4. Лікувальне значення та методика застосування озокериту
Озокерит- маловідома корисна копалина. Деякий час озокерит використовувався для виробництва церезину, який був незамінним матеріалом для освітлювальних свічок, електроізоляції. Зокрема, церезин з прикарпатського озокериту використовувався для ізоляції першого трансатлантичного телефонного кабелю, що прокладався по дну океану між Європою і Америкою.
Зараз способи його використання змінилися. До недавнього часу він був незамінним у військовій промисловості, для виготовлення різних мастил. Як лікувальний препарат він, мабуть, ніколи не втратить свого значення.
Загальна характеристика. Склад озокериту подібний до складу найбільш високомолекулярної частинки вуглеводів парафінистої нафти. Озокерит, очевидно, утворився внаслідок їх випадання в осад з мігруючої нафти в порах або тріщинах гірських порід. Його колір - жовтий, коричневий, чорний. Зовні він подібний на бджолиний віск. Залягає у вигляді жил і тонковкрапленого матеріалу у піщано-глинистих породах. Видобувають озокерит (озокеритову «руду») гірничим способом, подібно до того, як видобувають вугілля. Озокерит очищають від породи шляхом водного виварювання або бензинової екстракції.
Родовища озокериту трапляються рідко. Більшість їх виявлено в Україні, у Прикарпатському прогині. Найбільше у світі Бориславське родовище та ще ряд менших знаходяться у Львівській області.
На Гуцульщині є два досить значні озокеритові родовища: Дзвиняцьке і Старунське. Це скупчення жильного та дрібновкрапленого озокериту в порах і тріщинках піщано-глинистих порід, у воротищенських відкладах міоцену, що тектонічно контактують з нафтогазоносними відкладами сусідніх нафтових родовищ. Потужність жил озокериту жовтого та коричневого кольору досягала 1 м. Озокерит досить високоякісний, що визначається його високою температурою плавлення, яка становить близько 70°С. Екстрагований з породи озокерит має дещо нижчу якість.
Методика застосування озокериту.Для застосування озокериту з лікувальною метою його нагрівають до необхідної температури. Озокерит нагрівається на звичайній водяній бані, для підігріву якої можна користуватися електроплиткою, газовою плиткою і т.п. Для плавлення і нагрівання озокериту та парафіну існують також спеціальні апарати. Нагрівання озокериту в посудині безпосередньо на джерелі підігріву забороняється, оскільки це приводить до псування продукту і активного виділення газів. З метою стерилізації озокерит нагрівають до 100СС протягом 30-40 хв. При повторному використанні його стерилізують вказаним методом і додають 25% озокериту, який ще не був у використанні.
Лікування озокеритом проводиться шляхом його накладання в нагрітому вигляді на шкіру. З цією метою застосовуються два основних методи: озокеритові компреси і озокеритові паляниці.
Для приготування озокеритових компресів беруть марлю або іншу гігроскопічну тканину, складають у шість-вісім шарів і зшивають у вигляді прокладки. Прокладку опускають в посудину, де вона просочується розплавленим озокеритом. Потім її відтискають, щоб не залишався рідкий озокерит, краплини якого можуть привести до опіків на шкірі. Прокладку студять до потрібної температури, яку визначають хімічним термометром в різних її ділянках. Температура першої прокладки, яка дотикається до шкіри, повинна бути не більшою 45-50°С, друга прокладка повинна мати вищу температуру (від 60 до 70°С, але не більше 80°С). Озокеритовий компрес накладають на відповідну ділянку тіла, фіксують бинтом, накривають простирадлом і теплою ковдрою.
Озокеритові паляниці, на відміну від озокеритових компресів, не дають можливості застосовувати озокерит високої температури. Тривалість зберігання ними тепла залежить від їх товщини (2-5 см).
Озокеритовий компрес або озокеритову паляницю кладуть звичайно на 40-60 хв. Після знімання озокеритового компресу або паляниці обмивання, на відміну від грязелікування, не потрібно; частинки озокериту, які прилипли до шкіри, легко видаляються ватою з вазеліном.
Озокеритові компреси і озокеритові паляниці накладають або безпосередньо на хвору ділянку, або на рефлексогенну зону чи симетричну кінцівку.
- Фоменко н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія к.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.
- Розділ 1. Соціально-економічні проблеми рекреаційного природокористування
- Соціально-економічні фактори формування рекреаційних потреб
- 1.2. Рекреаційне природокористування як об'єкт дослідження
- 1.3. Теоретичні передумови оцінки природно-ресурсної бази рекреації
- 1.4. Охорона природи на рекреаційних територіях
- 1.5. Вдосконалення охорони природи на рекреаційних територіях
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Розділ 2. Рекреаційна географія
- 2.1. Предмет, методи і завдання рекреаційної географії
- 2.2. Основні поняття рекреаційної географії
- 2.3. Класифікація рекреаційної діяльності
- 2.4. Наукові основи вивчення територіальної рекреаційної системи
- 2.4.1. Поняття територіальної рекреаційної системи і задачі її вивчення рекреаційною географією
- 2.4.2. Науково-методичні основи вивчення територіальної рекреаційної системи
- 2.4.3. Типізація трс та їх спеціалізація
- 2.4.4. Картографічне моделювання територіальних рекреаційних систем
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Розділ 3. Рекреаційні ресурси та їх оцінка
- 3.1. Класифікація природних ресурсів
- 3.2. Кліматоутворюючі рекреаційні ресурси. Медико-кліматична характеристика основних природних зон
- 3.3. Водні рекреаційні ресурси
- 3.3.1. Водосховища як особливий вид водних об'єктів для відпочинку і спорту
- 3.3.2. Водні рекреації і навколишнє середовище
- 3.3.3. Підвищення ефективності рекреаційного використання водних об'єктів
- 3.4. Ліс в системі природних рекреаційних ресурсів
- 3.4.1. Лісові ресурси
- 3.4.2. Екологічне значення лісів
- 3.4.3. Рекреаційні функції лісів
- 3.4.4. Економічна оцінка лісів рекреаційного призначення
- 3.5. Історико-архітектурне середовище людини і рекреація
- 3.6. Природний рекреаційний потенціал і його визначення на прикладі Карпатського регіону
- 3.7. Проблемно-методичні питання визначення величини рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси природно-заповідних рекреаційних територій
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Розділ 4. Туризм як галузь рекреації. Туризм і економіка
- 4.1. З історії розвитку туризму. Види і форми туризму. Міжнародний туризм
- 4.2. Туризм як специфічна форма міжнародної торгівлі послугами
- 4.3. Туризм і нетуристичні галузі
- 4.4. Туризм і регіональний розвиток
- 4.5. Ефективність капіталовкладень у розвиток туризму
- 4.6. Туризм і охорона навколишнього середовища
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Розділ 5. Курортологія
- 5.1. Зародження і розвиток курортів
- 5.2. Медична кліматологія і кліматотерапія
- 5.2.1. Основні біометеорологічні фактории
- 5.2.2. Методи кліматотерапії
- 5.3. Мінеральні води і лікувальні грязі
- 5.3.1. Фізико-хімічні властивості мінеральних вод
- 5.3.2. Основні бальнеологічні групи мінеральних вод
- 5.3.3. Класифікації мінеральних вод в Україні
- 5.3.4. Лікувальні грязі і мінеральні водойми
- 5.3.5. Механізм фізіологічної і лікувальної дії мінеральних вод і лікувальних грязей
- 5.3.6. Особливості лікувальної дії на організм мінеральних вод
- 5.3.6.1. Мінеральні ванни
- 5.3.6.2. Газові ванни
- 5.3.6.3. Радонові ванни
- 5.3.7. Мінеральні води для питного лікування
- 5.4. Лікувальне значення та методика застосування озокериту
- 5.5. Охорона курортних ресурсів від виснаження і забруднення
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Розділ 6. Рекреаційні ресурси україни
- 6.1. Рекреаційні ресурси України
- 6.2. Природно-ресурсний потенціал земель рекреаційного, курортного та природоохоронного значення
- 6.3. Рекреаційний комплекс України
- 6.4. Територіальна структура рекреаційного комплексу України
- 6.5. Курортна система України
- 6.6. Функціональна структура рекреаційної системи Південного Криму
- 6.7. Рекреаційні ресурси Волинського регіону
- 6.8. Рекреаційна система Карпатського регіону
- Контрольні запитання
- Список рекомендованої літератури
- Висновки