Географія світових туристських потоків

Основна кількість прибуттів і вибуттів міжнародних туристів концен­трується в небагатьох країнах, розташованих переважно на території Європи — в Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Данії, у Німеччині, де щоріч­но подорожує майже кожен житель, і Північної Америки. Це створює певний дисбаланс між країнами з розвиненою економікою і країнами, що розвиваються.

Країни з низьким і середнім рівнем доходів змогли залучити 2000 р. близько 40 % усього туристського потоку (30 % усіх доходів від міжна­родного туризму) порівняно з 27 % 1980 р.

Найбільшими експортерами туристичних послуг є Іспанія, Франція, Італія, США, імпортерами — Німеччина, Японія, Велика Британія. Краї­ни, що мають активний баланс у сфері міжнародного туризму, переважно поставляють туристів (Німеччина, США), що пояснюється вищими рівнем і вартістю послуг на їхньому внутрішньому ринку, ніж в інших країнах. За обсягом витрат на міжнародний туризм до 2003 р. США посідали пер­ше місце у світі, а 2004 р. поступилися лідерством Німеччині (71 млрд дол.). Варто зазначити, що на ці показники помітно вплинув обмінний курс між євро та доларом США.

UNWTO поділяє країни на такі, що передусім є країнами — постачаль­никами туристів, і країни, які насамперед приймають їх.

За класифікацією UNWTO у 2005 р., до десятки найуспішніших країн, що приймають туристів, входили Франція, Іспанія, США, Італія, Китай, Велика Британія, Гонконг (Китай), Мексика, Німеччина, Австрія; краї­ни — постачальники туристів — Німеччина, США, Велика Британія, Японія, Франція, Італія, Нідерланди, Канада, Росія, Китай.

Досить важко побудувати єдину модель розподілу міжнародних тури­стичних потоків, тому що кожна країна має свої особливості. Світовим лідером за кількістю міжнародних туристських прибуттів надалі зали­шається Франція, 2005 р. її відвідало 78 млн туристів. Друге місце посі­дає Іспанія (54 млн прибуттів), далі йдуть США (46 млн прибуттів). По­долавши наслідки атипової пневмонії, Китай 2005 р. продемонстрував стрімке зростання кількості прибуттів (42 млн).

Серед постачальників туристів на міжнародні ринки надалі переважа­ють розвинені країни Європи, Американського та Азійсько-Тихоокеанського регіонів.

У кожне місце призначення туристи прибувають, користуючись різни­ми транспортними засобами. Приблизно половину міжнародних поїздок 2004 р. здійснено наземним автомобільним (45 %) і залізничним транс­портом (4%). Повітряним транспортом було перевезено 43% туристів, а водним — 7 %. Приблизно 60 % поїздок відбувається з метою відпочин­ку і розваг, 20 % міжнародних прибуттів припадає на ділові поїздки.

Кожна країна має свій типовий перелік найбільш відвідуваних тури­стами місць; до нього входять, насамперед, сусідні країни, а також США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія. Подорожі на не­великі відстані, тобто в сусідні країни, є вагомою складовою туризму — на їхню частку припадає близько 40 % усіх міжнародних туристичних поїз­док.

У 80-ті роки XX ст. почав зростати інтерес до подорожей на далекі відстані, ця тенденція зберігається дотепер, з'явився попит на нові екзо­тичні місця туристичного призначення, а туріндустрія спроможна задо­вольнити цей попит. Завдяки сучасним технологіям перельоти на далекі відстані стали більш доступними за ціною і займають менше часу.

Європа продовжує утримувати лідерство за кількістю прибуттів між­народних туристів. Це пояснюється сусідством невеликих країн, що сти­мулює чисельні потоки туристів до короткотермінових подорожей із пе­ретинанням кордонів; розвиненою туристичною інфраструктурою і високим рівнем транспортного обслуговування; наявністю природних і культурних визначних пам'яток світового значення; широким асортиментом турпродуктів — від відпочинку на пляжі до спортивного зимового відпочинку; наявністю висококваліфікованого персоналу та ін.

Останнім часом зростає зацікавленість туристів Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Популярність регіону зростає переважно за рахунок Японії (по­літична стабільність, нові авіамаршрути, жвава рекламна діяльність, роз­робка нових інклюзив-турів і сприятливий курс обміну валюти). Крім Японії, популярними місцями призначення в цьому регіоні є Гонконг, Сінгапур, Таїланд, Австралія і Південна Корея. Економічний розвиток цих країн дав змогу збільшити обсяг внутрішньорегіонального пересуван­ня туристів, у той час як міжрегіональні поїздки з Європи й Американ­ського регіону отримали додатково стимул у формі сприятливого обмін­ного курсу.

На Американський регіон припадає більше чверті прибуттів міжнарод­них туристів. У 2005 р. після чотирирічного спаду відновилася тенденція зростання туристичної активності цього регіону. У США і Канаді, які мають дуже великі площі, туризм має здебільшого внутрішній характер. Близько 30 % усіх міжнародних туристських потоків у цьому регіоні є обмінними — між США, Канадою та Мексикою. За даними UNWTO, ту­ристський потік зі США в Мексику є найбільшим у світі (понад 20 млн прибуттів).

Африка як регіон туристичного призначення приймає приблизно 5 % міжнародних туристів, причому основний потік припадає на країни, роз­ташовані в північній частині континенту (Єгипет, Туніс, Марокко) та Південно-Африканську Республіку. Африка володіє багатим природним і культурним потенціалом, необхідним для подальшого розвитку міжна­родного туризму.

У країнах Близького Сходу переважає внутрішньорегіональне пересу­вання туристів. Туріндустрія в цьому регіоні перебуває в стадії застою (за винятком ОАЕ) через несприятливу нестабільну політичну ситуацію, воєн­ні конфлікти і тероризм. Природно, що за таких умов важко реалізувати туристичний потенціал цього регіону. Перспективи розвитку цього регіо­ну, незважаючи на швидке зростання кількості прибуттів, залишаються невизначеними аж до досягнення політичної стабільності.

Частка Південної Азії у загальній кількості прибуттів міжнародних туристів є незначною, причому половина з них — туристи, що приїжджа­ють до Індії. Експерти UNWTO рекомендують країнам Південної Азії звернути увагу на міжрегіональний туризм та зосередити маркетингові зусилля на освоєнні найпотужніших ринків виїзного туризму Європи, Північної Америки, а також Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Як туристична дестинація (територія, яка виконує туристичні функції) величезним потенціалом володіє Україна. Розташована у центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, вона має сприятливі природно-клі­матичні умови, мальовничі ландшафти, різноманітний рослинний і тва­ринний світ, цілющі мінеральні джерела, багату історико-культурну спад­щину.

Виїзний туризм з України перевищує в'їзний. Існує кілька перспектив­них напрямів розвитку в'їзного туризму в Україну. На фоні традиційних бізнес-туризму і конгресового туризму варто виокремити екологічний ту­ризм (наприклад, Карпати, Крим, Чорноморське та Азовське узбережжя).

Туристичні ресурси. Поняття та сутність туристичних ресурсів. Принципи класифікації туристичних ресурсів. Природно-кліматичні туристичні ресурси. Історико-культурні туристичні ресурси. Соціально-економічні туристичні ресурси. Інформаційні туристичні ресурси.