Києво-Печерська лавра

Вражає своєю величчю й Києво-Печерська лавра, яка нині є державним музейним комплексом. Києво-Печерська Лавра – це унікальний монастирський комплекс, занесений ЮНЕСКО до списку пам'яток всесвітнього значення у 1990 році за критеріями i, ii, iii та iv. Більш ніж 43 мільйони туристів зі всього світу побувало на його території за час його існування. Комплекс включає в себе надземну частину (релігійні споруди) та підземну (печери) частини. Частково його територія використовується як монастир та резиденція київського митрополита УПЦ. Заснована далекого 1051 року як невеликий печерний монастир, обитель нині охоплює територію площею у 28 га, на якій розміщено понад 80 споруд. Саме від печер і походить назва монастиря, а слово «лавра» означає статус, що його отримували великі й впливові монастирі, які нагадували своїми розмірами невеликі містечки, зі своїми вулицями (у перекладі із грецького «лавра» – вулиця).

З 70-х років XI століття в монастирі розпочалося інтенсивне будівництво, були зведені Успенський собор, Троїцька надбрамна і Трапезна церкви.

Монастир відігравав помітну роль у розвитку української культури — будівництво храмів удосконалювало майстерність архітекторів й художників, тут була заснована перша на Русі друкарня. У Лаврі жили і працювали відомі літописці, письменники, вчені, художники, лікарі, книговидавці. Саме тут близько 1113 року літописець Нестор склав «Повість минулих літ» – основне джерело наших знань про Київську Русь.

Після великої пожежі у 1718 почалося відновлення ушкоджених будинків і спорудження нових. Успенський собор і Троїцька надбрамна церква набули рис бароко, а навколо території верхньої Лаври були зведені кам'яні мури. Таким чином, у середині XVIII сторіччя сформувався унікальний архітектурний ансамбль Лаври, який в основному зберігся до нашого часу. Києво-Печерська Лавра стала найбільшим монастирем на всій Русі, площа якого становить майже 30 гектарів.

Києво-Печерську Лавру не залишав без уваги жоден з руських правителів – і Петро Перший, і Катерина ІІ й Микола II відвідуючи Лавру, брали благословення в настоятеля, а також передавали в дарунок монастирю золоті хрести і лампади, покриті діамантами оклади богослужбових книг.

У деяких підземних келіях жили ченці-затворники, що присвятили своє життя молитвам – у стінах печерних коридорів залишилися віконця келій, через які їм передавали їжу й воду.

Свого часу Лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися церковнослов’янською мовою й переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор, Никон, Сильвестр. У ХІІІ столітті було складено «Києво-Печерський патерик» – важливе джерело історії Києва.

На території Лаври поховано багато видатних осіб. У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок.