Ансамбль історичного центру Львова, або Старе місто

Історичний центр Львова, Центр Львова, або Старе місто – історично перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавніша частина Старого міста занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Єдиної думки щодо визначення меж центру Львова не існує. Переважно Центром Львова називають місцевість в улоговині, обмеженій пагорбами.

Львів – одне з найбагатших міст України за кількістю і значущістю історичних, архітектурних та культурних пам’яток, їх понад 2000. На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спащини. Комітет ЮНЕСКО подав такі причини внесення Львова до Світової спадщини та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:

Критерій ІІ: За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими ж традиціями Італії та Німеччини;

Критерій V: Політична й торговельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп із різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.

Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га давньоруської та середньовічної частин міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.