Медико-санітарні формальності

Під медико-санітарними формальностями розуміють процедури, по­в'язані з перевіркою отримання особами, які перетинають кордон, вимог з вакцинації, щеплення та інших спеціальних вимог (медико-санітарних, епідеміологічних, ветеринарних тощо). Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїзд­ці за кордон, що слугують практичними рекомендаціями для туристичних фірм і туристів усього світу. Міжнародні медико-санітарні правила діють з 1951 р., періодично в них вносяться зміни і виправлення. Рекомендації, покликані зменшити можливість поширення небезпечних інфекцій, у тому числі за допомогою туризму, публікуються у виданні "Епідеміологічний щорічник". ВООЗ має робочі угоди з ВТО, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов'язані з проходженням санітарного кон­тролю UNWTO, публікується в щорічному виданні UNWTO "Закордонний ту­ризм — прикордонні формальності".

Учасники 10-ї асамблеї UNWTO (1993), присвяченої проблемам охоро­ни здоров'я, закликали національні туристичні адміністрації до активної співпраці з органами охорони здоров'я своїх країн у справі надання ту­ристичної інформації медичного характеру всім зацікавленим особам. Зазначалося, що UNWTO домагатиметься підтримки заходів, що стосу­ються охорони здоров'я туристів, безпеки їхніх поїздок, санітарного кон­тролю за харчовими продуктами.

До карантинних захворювань міжнародного значення відносять чуму, холеру, віспу, жовту лихоманку, малярію. ВООЗ дійшла висновку, що смертельні випадки від малярії серед туристів, які подорожували в тропіч­ні країни, траплялися здебільшого через їхню непоінформованість чи недооцінку ними небезпеки хвороби. Малярія провокує багато інших хво­роб, наприклад, застуду, і початковий діагноз важко правильно встано­вити навіть кваліфікованому лікарю.

Для запобігання поширення цих небезпечних захворювань органи охо­рони здоров'я можуть вдаватися до особливих заходів санітарного кон­тролю. Оскільки епідеміологічна ситуація щодо карантинних і паразитар­них захворювань у деяких закордонних країнах продовжує залишатися напруженою, туристи повинні одержувати достовірну інформацію про захворювання і захист від нього перед поїздкою в тропічні країни. Її пере­важно подають у формі пам'ятки громадянам, засвідченої підписом туроператора і печаткою турфірми.

Туристи, які бажають здійснити подорож у країну з підвищеним ризи­ком інфекційних захворювань, зобов'язані проходити профілактику відповідно до міжнародних медичних вимог (медико-санітарні формаль­ності).

Зоною жовтої лихоманки є в Америці: Бразилія, Болівія, Колумбія, Венесуела, Перу, Еквадор; в Африці: Замбія, Кенія, Танзанія, Гана, Гві­нея, Нігерія, Судан. Вирушаючи в ці країни, турист повинен зробити щеплення не пізніше ніж за місяць до від'їзду, одержати міжнародний сертифікат про вакцинацію і висновок лікаря про відсутність протипока­зань для поїздки. Без цього туриста знімуть з рейсу на підставі медико-санітарних правил. Турист-порушник може бути поміщений в ізолятор на інкубаційний період. У разі протипоказань до щеплень (наприклад, вагіт­ність, застудні захворювання, алергія на яєчний жовток) турпоїздка в пе­релічені країни відбутися не може. Оскільки ризик захворіти інфекційним захворюванням існує практично на всій території цих країн, наявність міжнародного сертифіката при в'їзді в країну є обов'язковою.

Виїжджаючи в країни, неблагополучні щодо малярії (Кенія, Зімбабве, Індонезія, Китай, Оман, Індія, Шрі-Ланка та ін.), необхідно регулярно приймати противомалярійні препарати, починаючи за тиждень до виїзду й протягом місяця після повернення.

Вакцинації підлягають туристи, які виїжджають у країни, де поширені такі карантинні захворювання, як холера, чума, віспа. Віспа поширена в Африці: Мозамбік, Танзанія, Уганда, Зімбабве, Заїр, Ангола, Гвінея, Конго; в Азії: Індія, В'єтнам; у Південній Америці: Болівія, Бразилія, Перу, Венесуела, Гватемала, Колумбія, Мексика.

Чуми варто побоюватися, виїжджаючи у В'єтнам, Болівію, Бразилію, Перу, Замбію, Зімбабве, Танзанію, на Мадагаскар.

Холера поширена в Азії: Афганістан, В'єтнам, Індія, Іран, Китай, Ма­лайзія, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка; в Америці: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Коста-Рика, Еквадор; в Африці: Замбія, Кенія, Мозамбік, Танзанія, Уганда.

Готувати туристів до поїздки в інфекційно небезпечні райони треба з урахуванням рекомендацій ВООЗ і UNWTO. Для профілактики заразних захворювань необхідно ознайомлювати туристів із правилами й обмежу­вальними заходами проживання, харчування і відпочинку, вакцинації проти небезпечних захворювань (наприклад, проти жовтої лихоманки), профілактичного лікування (у випадку з малярією). Головне правило, якого повинні неухильно дотримуватися турфірми й самі туристи: під час поїздки в країни спекотного пояса і після повернення з них за найменшо­го нездужання необхідно терміново звертатися до лікаря, назвавши краї­ну, з якої повернулися.

Рекламуючи цілорічні поїздки за кордон, турфірми готують інформа­ційні видання, які розповідають про вплив на здоров'я туристів, зокрема, зміни клімату. Переїзд з холодної зими в спекотне літо не завжди безпеч­ний для здоров'я, особливо для людей похилого віку і дітей. Перед поїзд­кою в тропіки туристам необхідно проконсультуватися з лікарем.