logo search
Географія туризму України

20.Комплекс природних туристсько-рекреаційних ресурсів Полісся.

Українське Полісся є складовою частиною великої Поліської низовини, що охоплює територію Білорусі, а також частково заходить у межі Російської Федерації та Польщі.

Полісся знаходиться в басейнах Дніпра, Прип'яті, Шари (притоки Німану) і верхів'ях та середній течії Західного Бугу.

Центральна територія має низькі абсолютні висоти — 110-135 м; на околицях Полісся, в тому числі й на південній українській його частині, абсолютні висоти дещо збільшуються. Поліська низовина слабо нахилена до Прип'яті і Дніпра, сильно заболочена, заліснена; тут є багато прісних озер, боліт, торфовищ.

Українське Полісся складається з двох відокремлених Волинською височиною і дещо відмінних частин: більшої — власне Полісся, що знаходиться на півночі (в межах Поліської низовини) і меншої — Малого Полісся, яке лежить на південь у басейнах Верхнього Бугу і Стиру (між Волинською і Подільською височинами).

Площа Українського Полісся становить п'яту частину території країни.

Рельєф. Характерною ознакою Українського Полісся є переважання тут низовинної, заболоченої і залісненої території. З підвищених територій в Українському Поліссі виділяється Словечансько-Овруцький кряж на півночі Житомирщини (максимальна абсолютна висота 316 м). Від нього на південь простягається підвищення, яке сполучається з північними відрогами східної частини Во-линської височини. На північному сході Українського Полісся є невисокі порізані ярами південно-західні відроги Середньоруської височини.

У північній частині Українського Полісся значну площу займають регіони, що зазнали впливу давнього льодовика. Найтиповішими льодовиковими формами, що трапляються у рельєфі Українського Полісся, є піщані (зандрові) поля, які утворилися на краю льодовика пі дією його талих вод; залишені льодовиком різноманітні відклади (пісок, глина, гравій), довгі (до 20-30 км) пасма — ози, що утворювалися переважно в тріщинах льодовика, якими стікали його води; принесені льодовиками відшліфовані камені — валуни та ін.

Подекуди на поверхню виходять кристалічні породи (особливо на Житомирщині Рівненщині) - гранітів, базальтів, лабрадоритів та ін. Розробляються родовища яшми, топазів, гранатів, бурштину, турмаліну, каолінів, глини, крейда, пісковики.

Типовим природним багатством усього Полісся є торф. Торфовані ґрунти становлять 4,3% усієї площі Українського Полісся. Болотно-торфові масиви Українського Полісся практично осушені і використовуються як природні кормові угіддя, і насамперед, як сіножаті; частково тут видобувають торф.

Клімат помірно-континентальний з теплим і вологим літом та м’якою хмарною зимою. Середні температури січня змінюються із зх на сх. від -4,5 С до -8 С, липня – від +17 С до +19 С. За рік випадає 600-700 мм опадів.

Річкова мережа густа, великою кількістю боліт, значними запасами підземних вод. Є чимало озер. Найбільші за площею озера мають карстове походження (Шацькі озера).

Грунти. Переважають дерново-підзолисті та торфово-болотні фунти. Трапляються сірі та темно-сірі лісові фунти.

Рослинність Полісся становлять лісові, лучні та болотні види. На більшій частині Полісся переважають сосново-дубові ліси, у південній частині ростуть дубово-грабові ліси. Луки на Поліссі займають значні площі та є важливими природними кормовими угіддями. Найбільш різноманітний і багатий рослинний покрив мають низинні болота. Тут переважають безлісі осокові, осоково-сфагнові угруповання.

Тваринний світ Полісся. Типовими ссавцями є лось, козуля, бобри, видра. Чимало птахів: качки, кулики, дятли та ін. У водоймах живуть понад ЗО видів риб.

Зона мішаних лісів активно освоєна людиною. Лісистість території складає лише 30%. Багато земель зайнято ріллею і пасовищами. Тут вирощують картоплю, льон, озиму пшеницю, жито. У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Охорону природи здійснюють у Поліському і Рівненському природних заповідниках, Шацькому та Деснянсько-Старогутському національних природних парках, чисельних заказниках. Своєрідним «заповідником» екологічного лиха стала 30-ти кілометрова чорнобильська зона.