Пункти геодезичної дуги Струве

Найменш знаний об’єкт Світової спадщини в Україні – геодезична дуга Струве, або «Російсько-Скандинавська дуга», являє собою мережу з 265 тріангуляційних вимірювальних пунктів, які утворювали 258 тріангуляційних трикутників, а також 60 додаткових пунктів. Розташовані вони вздовж одного з меридіанів від узбережжя Північного Льодовитого океану до Чорного моря протяжністю 3 тис. кілометрів. Дуга служила для визначення параметрів Землі, її форми та розміру. Це перша в історії ЮНЕСКО науково-технічна пам’ятка культури. Внесена вона була до списку 2005 року за за критеріями ii, iii та vi.

Цей грандіозний проект, створений у 1815 – 1852 рр., мав на меті довести правоту теоретичних розрахунків Ньютона про те, що Земля сплюснута на полюсах. Для цього було вирішено провести вимірювання безпосередньо на місцевості. На час створення дуга пролягала територією двох держав – Російської імперії та Шведсько-норвезької унії. Нині дуга Струве перетинає території 10 держав. В Україні відновлено чотири пункти дуги: Баранівка (с. Баранівка, Хмельницька обл.), Катеринівка (с. Катеринівка, Хмельницька обл.), Старонекрасівка (с. Стара Некрасівка, Одеська обл.), Фельштин (с. Гвардійське, Хмельницька обл.).

Опорні точки цієї мережі тріангуляції були марковані на місцевості в найрізноманітніший спосіб: видовбаними в скелях поглибленнями, залізними хрестами, пірамідами з каменів або спеціально встановленими обелісками. Часто їх позначали цеглиною з пісковику, закладеною на дно ями, іноді це був гранітний куб із порожниною, залитою свинцем, покладений до ями з булижниками.

Два крайні геодезичні пункти, як найважливіші, позначені монументальними стовпами на знак вдалого завершення робіт. Пам'ятник у Старій Некрасівці складається з 4-гранної чавунної піраміди на кам'яному фундаменті. Його споруджено одразу по завершенні тригонометричних робіт.

Дуга Струве – унікальний науковий проект із вимірювання розмірів Землі за допомогою методів астрономії та геодезії –простягається вздовж меридіана з півночі на південь майже на 3 тис. кілометрів територіями 10 країн Європи: Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, України, Молдови. Нині ця науково-технічна пам'ятка представлена окремими, частково відреставрованими пунктами, де налічується лише 34 геодезичні об'єкти (із приблизно 265 започаткованих пунктів). У ХІХ ст. результати вимірювань широт місцевостей, через які проходила геодезична дуга Струве, допомагали уточнювати параметри фігури Землі й використовувалися в дослідженнях обертання Землі, доки не настала ера супутникових технологій вимірювання.

Точні тріангуляційні вимірювання геодезичної дуги, які проводилися в першій половині ХІХ ст., розпочиналися з ініціативи відомого російського ученого-астронома, засновника “астрономічної столиці світу” – Пулковської обсерваторії, родоначальника всесвітньо відомої астрономічної династії академіка Василя Яковича Струве (1793–1864).

Улітку 1816 р. за дорученням Ліфляндського кооперативного та економічного товариства В. Я. Струве проводить астрономо-геодезичні роботи по створенню карти Ліфляндії, які було завершено у 1819 р. Основні вимірювання виконувались за допомогою 8-дюймового секстанта; усі прилади для визначення висот і вимірювання базису були виготовлені за кресленнями, які відбивали його власні оригінальні ідеї. Це був підготовчий етап до більш значних геодезичних проектів. В. Я. Струве розпочинає широтні градусні вимірювання в балтійських провінціях Росії, оскільки дещо специфічний “горбистий” ландшафт Ліфляндії (німецька назва Лівонії; територія сучасної північної Латвії і південної Естонії, що у 1721 р. увійшла до складу Росії як Ліфляндська губернія) виявився дуже привабливим для організації тріангуляційних пунктів. У 1822–1827 рр. В. Я. Струве здійснив тригонометричні вимірювання та астрономічні визначення території між пунктами на о. Готланд у Фінській затоці та м. Якобштадт у Курляндії (історична область на території сучасної Латвії; увійшла до складу Росії в 1795 р.)

Після завершення градусних вимірювань у визначених межах В. Я. Струве вирішив продовжити їх далі на північ: через Фінляндію до Льодовитого океану. Приблизно в цей самий час генерал-лейтенант К. І. Теннер паралельно здійснює градусні вимірювання в Курляндській та Гродненській губерніях. У 1828 р. він з'єднав власну мережу з тією, яку вишиковував В. Я. Струве в Ліфляндії. З 1830 по 1841 р. за ініціативою Василя Яковича, але без його безпосередньої участі було побудовано тріангуляції в Мінській, Волинській та Подільській губерніях, які з'єдналися з тріангуляційною мережею у Східній Пруссії.

У першій половині 40-х років ХІХ ст. здійснюються градусні спостереження в Бессарабії, а 1855 р. було завершено всі польові роботи. Велике російсько-скандинавське широтне градусне вимірювання, яке досягнуло 25°20’ від Дунаю до Північного Льодовитого океану, отримало символічну назву «Геодезична дуга Струве».