Софійський собор

Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра, в офіційному списку ЮНЕСКО зареєстровано під одним номером. Але традиційно про ці дві святині говорять як про два окремі об’єкти. Були включені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО у 1990 році.

Собор святої Софії, Софія Київська, або Софійський Собор, – християнський собор у центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 – 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. До списку світової спадщини ЮНЕСКО включена за критеріями i, ii, iii та iv.

Софійський собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті посадження на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. Тут велося літописання й були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.

І досі збереглися унікальні мозаїки, фрески та іконостас. На стінах Святої Софії до наших днів залишилися графіті – написи та малюнки, залишені священиками та відвідувачами собору, що є цінними відомостями про тогочасне життя.

За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

Київський Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму – 54,6 м, довжина – 41,7 м, висота до зеніту центральної бані – 28,6 м. Собор має п'ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважалося, що галереї прибудовані до собору пізніше, але дослідженнями останнього часу доведено, що вони пов'язані з ним єдиним задумом і виникли одночасно. Тільки хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст. Увінчувала собор ступінчаста композиція з тринадцяти бань, покритих свинцевими листами. Стіни викладалися з великих природних каменів — граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами плитоподібної цегли — плінфи. Мурування виконували на рожевому вапняно-цем'янковому розчині.

Софійський собор знаходиться на території Софійського монастиря i є складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору, до Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота, Андріївська церква, Кирилівська церква й Судацька фортеця.