Гірські території

Горами зайнято 6,8 % території України — Українськими Карпатами (33,2 тис. км, включаючи низовинну зону Карпат — 3,3 тис. км² на заході) та Кримськими (7,9 тис. км²) на півдні. Гірські масиви Карпатської та Кримської геоморфологічних областей відіграють важливу роль у туристському потенціалі держави.

Українські Карпати є складовою частиною обширного гірського масиву Карпат, який розмі­щений в ряді сусідніх з Україною держав - Румунії, Польщі, Словаччині і займає центральну його частину. Карпати простягаються в державі з північного заходу на південний схід відносно вузькою (100 -120 км) смугою на відстані близь­ко 290 км. Карпатська геоморфологічна область складається в свою чергу з трьох підобластей: власне гірського масиву Карпат, Передкарпатської височини і Закарпатської низовини.

Західні, південно-західні та північно-західні межі Українських Карпат збігаються з державним кордоном республіки з Румунією, Угорщиною, Словаччиною і Польщею. Північно-східна їх границя проходить приблизно по лінії Судової Вишні - Івано-Франківська - Чернівців. Передкарпатська рівнина розташована на північний схід від Українських Карпат. Ця протяжна рівнина абсолютною висотою 340 - 360 м простягається паралельно до гір і є перехідною зоною між південно-західним краєм Руської височини і Карпатами. Ця рівнина сильно розчленована лівими притоками Дністра, а також верхі­в'ями Пруту і Серету.

Гірський масив Українських Карпат неоднорідний в орографічному відношенні. Його формує ряд обширних смуг, які простягаються паралельно. Північно-східну (зовнішню) смугу утворюють Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати, які виділяються згладженими куполоподібними формами рельєфу. Горгани - крутими схилами, кам'яними осипами. До числа відносно високих вершин цього регіону відносяться Сивуля (1838 м), Грофа (1748 м), Попадя (1742 м), Стой (1677 м), Менчул (1501 м), Магура (1368 м) та ін.

Далі на південний захід паралельно Північно-Східній підобласті простягаються відносно невисокі (800—1200 м) Вододільно-Верховинські Карпати (їх ширина на північному заході до 30 км, на південному сході - до 10 км). Через понижені частини цієї протяжної гірської смуги проходять відомі Карпатські перевали, через які прокладені автомобільні та залізничні шляхи, траси газо- і нафтопроводів, високовольтні лінії електропередач. Це - Середній Верецький (839 м), Ужоцький (889 м), Яблунецький (931 м), Воловецький (1014 м) перевали. У межах цієї смуги проводить Головний Карпатський вододіл.

Ще далі на південний захід простягається найвища підобласть Українських Карпат - Полонинсько-Чорногорські гори. Центральним в них є Полонинський хребет. Найвищим масивом даної підобласті виступає Чорногора (між річками Прутом і Чорним Черемошем, Білою і Чорною Тисою). Над полонинами здіймаються окремі конусоподібні вершини, найвищими серед них є Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м), Піп-Іван (2026 м), Петрос (2022 м), Гутин Томнатик (2017 м), Ребра (2007 м) та ін. На півдні Українських Карпат зосереджені Рахівський масив і Чивчинські гори, які характеризуються глибокими долинами з крутими схилами, гострими вершинами.

В Українських Карпатах отримали значного розвитку і продовжують вдосконалюватися центри зимового відпочинку, зокрема гірськолижного туризму - Рахів, Ясіня, Воловець, Паляниця, Подобовець, Тисовець, Славське, Ворохта, Розлуч, Турка, Вижниця, Буковель, Мигове, Яремча, Косів та ін.

Закарпатська рівнина (105—120 м) є північно-східною частиною обширної Придунайської низовини. В її межах знаходиться невисокий, зі скелястими і гострими вершинами Вулканічний хребет, Солотвинська та Мукачівсько-Чопівська западини.

Майже 150-кілометровою дугою з північного сходу (поблизу Феодосії) на південний захід (біля Балаклави) простягаються Кримські гори. Вони складаються з трьох паралельних гірських гряд - куест, які характеризуються крутими обривистими південно-східними і пологими протяжними північно-західними схилами. Висота і розміри куест збільшуються з південного сходу на північний захід: найбільшою є Головна (1200 - 1500 м), далі йдуть Внутрішня (близько 500 м) і Зовнішня (250 - 320 м) гряди. Середня висота Кримських гір, включаючи Південний берег Криму, становить 440 м. Найбільші висоти є на Головній гряді. Серед них найвищі: Роман- Кош (1545 м, Бабуган-яйла), Демір – Капу (1540 м, Нікітська яйла), Зейтін – Кош (1534 м, Бабуган-яйла), Кемаль-Егерек (1529 м, Нікітська яйла), Еклізі Бурун (1527 м, Чатирдаг), Ангара – Бурун (1453 м, Чатирдаг), Велика Чучель (1337 м, Синабдаг), Авінда (1472 м, Нікітська яйла), Рока (1346 м, Ай-Петринська яйла), Беденекир (1320 м, Ай-Петринська яйла), Тай – Коба (1254 м, Карабі-яйла), Демерджі (1239 м, Демерджі-яйла), Ай-Петрі (1234 м, Ай-Петринська яйла). Найвищою точкою Внутрішньої гряди є гора Кубалач поблизу Білогорська (738 м).

Кримські гори відіграють важливі кліматоутворюючі функції - вони захищають від впливу пів­нічних холодних повітряних мас вузьку приморську смугу - Південний берег Криму - винятково важливу приморську оздоровницю України зі сприятливим для відпочинку та лікування м'яким субтропічним (середземноморським) кліматом. Особливості рельєфу Кримських гір здебільшого сприятливі для розвитку активних видів туризму - гірський пішохідний, альпінізм, скелелазіння, спелеологічний.