Атлантико – Континентальна кліматична область

Кліматична підобласть Українських Карпат охоплює гірські райони Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Погодні процеси і кліматичні умови даної місцевості формуються під впливом атлантичних і середземноморських циклонів, що забезпечує ін­тенсивні опади протягом року.

В передгір'ях, до висоти 500-600 м, клімат помірно теплий, із се­редньорічними температурами близько 6 °С. Середня температура січня становить — —3—5 °С. На висоті понад 1500 м середньорічна темпера­тура знижується до 0 °С, а температура січня — до —12 °С. При вторгнен­ні антарктичних циклонів вона падає до — 30°С. Період із стійким сніго­вим покривом триває в горах від грудня до кінця квітня, його середня товщина складає 30-50 см. Це сприятливий фактор для гірськолижного відпочинку, лижних прогулянок, занять сноубордом, фрістайлом тощо. Найсприятливішими умовами для зимового відпочинку відзначаються такі гірськолижні центри - Рахів, Ясіня, Воловець, Паляниця, Подобовець, Тисовець, Славське, Ворохта, Розлуч, Турка, Вижниця, Буковель, Мигове та ін.

Літо в Карпатах прохолодне й вологе, з частими дощами і вітрами. Влітку тут випадає до 70% річної норми опадів. Більш вологими є півден­но-західні схили гір. Середня температура липня — від +18° у передгір'ях до +7 °С на висоті понад 1500 м. Максимальна температура знижується відповідно від +37° до +30 °С.

Важливими кліматичними курортами цієї підобласті є Ворохта, Карпати, Косів, Татарів, Чинадійово, Шешори, Яремча, Ясіня. Проте кількість курортів в даній місцевості значно більша оскільки сприятливі кліматичні умови поєднуються з іншими природними курортними ресурсами, зокрема, бальнеологічними, що характерно для більшості курортів регіону (вони будуть розглянуті у підрозділі 3.5)

Таким чином слід відзначити, що кліматичні умови цієї зони більш сприятливі для організації зимових видів туризму і відпочинку, і мало придатні для літньої рекреації.

Закарпатська кліматична підобласть з півночі і заходу захищена горами і тому доли­ни Закарпаття відрізняються теплим вологим кліматом із середніми тем­пературами: січня —3°—5 °С, липня +19—20 °С, що сприяє її використанню як для зимових так і для літніх видів туризму.

Рівнинна кліматична підобласть охоплює практично всю лісостепову і поліську природні зони держави. Більше третини території України (34%) припадає на лісостепову зо­ну. Вона є найбільш сприятливою для життєдіяльності людини, проте че­рез відчутну мінливість погоди, не може широко використовуватися з ме­тою кліматолікування. Середня температура липня тут підвищується по мірі просування з північного заходу на південь від +18 °С до +22 °С з абсолютним максимумом +39 °С. Середня температура січня становить — 5 - 8 °С з мінімумом близько — 36 °С на сході регіону. Сніговий покрив нестабільний, і його середня висота, як правило, не перевищує 20-30 см. Він зберігається протягом 110 днів на північному сході і 70 — на півден­ному заході. Кількість опадів зменшується з заходу на схід від 750 до 450 мм, так само як і кількість днів з опадами — відповідно від 180 до 130 на рік. Кліматичні умови лісостепу є комфортними або субкомфортними для різнопланових рекреаційних занять як у літній, так і в зимовий період, хоча малопридатні для кліматолікування. Кліматичні курорти і курортні місцевості в даній зоні функціонують поблизу великих міст - Конча-Заспа, Пирогове в зоні Києва, Соснівка — Черкас, Брюховичі — Львова) та інші.

Тривалою історією і серйозними перспективами розвитку літньої ре­креації відзначається рекреаційне господарство Полісся. Хоча аварія на ЧАЕС завдала йому значної шкоди (так, курортна місцевість Радча в Народицькому районі на Житомирщині припинила своє функціонування).

В цілому клімат Полісся помірний, вологий. Комфортна погода припа­дає здебільшого на літні місяці. Західна частина регіону характеризується підвищеною хмарністю і прохолодною погодою в літній період і м'якою зимою. Середня температура січня коливається в межах від - 4 °С на Во­лині до -8 °С на Сумщині. Саме тут відзначаються абсолютні мінімуми температури — близько - 36 °С. Найбільша висота снігового покриву спо­стерігається також на північному сході, де вона досягає 30-40 см. Сприят­ливий період для організації зимових видів туризму на Волині триває в середньому 50 днів.

Характерною особливістю клімату Полісся є затяжні перехідні сезо­ни з погодними умовами несприятливими для рекреації і тривалого від­починку на відкритому повітрі. Вторгнення вологого морського повітря з Атлантики супроводжується сильною хмарністю та опадами. Річна сума опадів становить 500-600 мм, із цієї кількості 70% припадає на теплу по­ру року. Протягом більше як третини року атмосферна вологість переви­щує 80%.

Середня температура липня в поліському регіоні збільшується від +17 °С на півночі до +19,5 °С на півдні, з максимумом близько +39 °С. Сприятливий період для організації всіх видів відпочинку за оцінками фа­хівців в теплу пору року триває 145-155 днів.

Кліматичні курорти і курортні місцевості Полісся зосередженні пе­реважно навколо Києва: Ворзель, Пуща-Водиця, Буча, Клавдієве-Тарасове, Лютіж, Святошин. За своїм значенням виділяються також курорт Горинь у Рівненській області та курортні місцевості Дениші на Жито­мирщині і Грем'яч на Волині.

Континентальна кліматична область охоплює південну рівнину степову частину України, клімат - помірно континентальний. Максимальної континентальності та посушливості він досягає в степовій зоні. Для літа характерна стійка, переважно спекотна і суха погода. В липні середньомісячна температура становить +21°- +30 °С. Зима холодна, ма­лосніжна, з дуже мінливою погодою. Середні температури тут коливають­ся від —7 °С на північному сході до —2 °С на південному заході. Степ — район із найменшою відносною вологістю повітря і кількістю опадів (250-300 мм). На півдні цієї кліматичної зони в середньому на рік буває 70 днів з опадами.

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку скла­лися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де і знаходяться основні приморські кліматичні курорти степової зони України: Бердянськ, Приморьск, Євпаторія, затока Кароліна – Бугаз, Кирилівка, Коблеве, Кремінна, Маріуполь, Мелекіне, Одеська група курортів, Очаків, Приморське, Саки, Сергіївна, Скадовськ, Святогірськ.

Одеська група курортів є ядром Одеського рекреаційного району, який охоплює територію трьох причорноморських областей. Це найбіль­ше у степовій приморській частині країни скупчення лікувально-оздоров­чих закладів. І хоча перший лікувальний заклад, побудований у 1833 ро­ці в цій зоні виник на основі бальнеологічних ресурсів Куяльницького лиману, сьогодні більшість курортів даної групи базується на використан­ні лікувальних властивостей морського клімату, 6 із 10 приморських ку­рортів — Аркадія, Великий Фонтан, Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Чорноморка — функціонують на базі кліматолікування. До Одеської групи курортів відносять також курорти Кароліно-Бугаз, Зато­ку та Сергіївку.

Клімат району є типовим для приморських територій степової зони:з теплою і м'якою, малосніжною зимою при пересічній температурі січ­ня - 3°С в районі Одеси (абсолютний мінімум - 30 °С), сухим, жарким літом із липневою температурою +22,5 °С (максимум +38 °С). Поєд­нання температурного режиму і вологості повітря (середня 75%) є ком­фортним для абсолютної більшості рекреантів. Кількість годин сонячно­го сяйва — близько 2200 з максимальною кількістю сонячних днів у серпні. Умови регіону дуже сприятливі для проведення таласотерапії: во­да у прибережній смузі влітку прогрівається до + 24 - 26 °С. Найкращий період для купання — червень-серпень. Загальна довжина пляжів в Оде­сі ~ близько 20 км. Для узбережжя властива бризова циркуляція. Наси­ченість морського повітря солями хлору, брому та йоду забезпечуєнеобхідні умови для проведення аеротерапії.

Роль Одеської групи курортів та більшості інших курортів зони зрос­тає завдяки наявності лиманних та озерних лікувальних грязей, ропи ли­манів та джерел мінеральних вод.

Рекреаційні ресурси кліматичних курортів одеської групи ефективні при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату, нервової і сер­цево-судинної системи, органів дихання нетуберкульозного характеру. В поєднанні з бальнеологічними ресурсами вони використовуються для лі­кування органів травлення, гінекологічних захворювань. Кліматичні ресурси цієї області придатні для розвитку лікувального, оздоровчого, культурно-пізнавального екологічного та інших видів туризму.

Кліматична область гірського Криму. Невисокі Кримські гори також характеризуються вертикальною зо­нальністю. Так, якщо передгір'ям властивий посушливий степовий клімат, то гірський Крим є районом із високою мірою зволоженості (900-1100 мм опа­дів на рік). Сніговий покрив (висота в січні-лютому — 31-50 см) з'являється в листопаді і зберігається до середини квітня. Однак сніг заповнює лише улоговини, тоді як відкриті вітрам гірські вершини залишаються оголеними. Кількість днів із сніговим покривом тут досягає 110.

Температурний режим тут також досить різноманітний, при тому, щосередньорічні температури не опускаються нижче +6 °С. Середня темпе­ратура січня становить —4°—5 °С (мінімальна 26 °С), липня —1-15 °С (максимальна за рік — +26°—+28 °С). У Кримських горах часто виника­ють фени, тобто, вітри, які дмуть з гір і викликають підвищення темпера­тури та зниження вологості повітря.

Гірський Крим відзначається кліматичними умовами, сприятливими для розвитку туризму активних видів туризму - пішохідного, спелеологічного, дельтапланеризм та пізнавального туризму. В межах гірсько-кримської кліматичної області розташований кліматичний курорт Старий Крим.

Кліматична область Південного берегу Криму — один із основних кліматичних рекреа­ційних районів України, роль якого визначається унікальністю його кліматичних умов. Географічне розташування цієї кліматичної області - Південне узбережжя Криму від мису Іллі (поблизу Феодосії) до мису Айя (поблизу Севастополя) і південні схили Крим­ських гір до висоти 600 м — це область субсередземноморського по­мірно континентального клімату, для якого характерна м'яка волога зима з відсутністю стійкого снігового покриву і спекотне, сухе без­хмарне літо. Від холодних повітряних мас ПБК захищений горами, їх вплив пом'якшує також незамерзаюче море.

Поєднання температури (+20—+24° С), відносної волого­сті повітря (близько 60%) з помірною швидкістю вітру створює ком­фортні умови для літнього відпочинку на ПБК. Вже у квітні формуєть­ся сприятливий стійкий погодний режим із переважанням сонячних, помірно вологих днів, який триває аж до початку листопада. Мінливість погодного режиму і метеорогічних елементів у літній період є наймен­шою протягом року. Це важливий фактор, що забезпечує успішне кліматолікування. Тривалість сонячного сяйва (2200-2350 год./рік), комфортні погодні умови, які створюють можливості для цілорічного функціонування сана­торіїв, і насиченість повітря фітонцидами та морськими солями сприяли створенню на південному узбережжі Криму приморських кліматичних ку­рортів та курортних місцевостей, які переважно спеціалізуються на лікуванні легеневих (нетуберкульозного характеру), серцево-судинних та нервових захворювань. Основними курортами і курортними місцевостями є: Алупка (з курортною місцевістю Шевченкове), Алушта (Малореченськ, Морське, Рибаче), Партеніт, Гаспра, Гурзуф (Артек), Коктебель, Кореїз, Місхор, Ласпі, Лівадія, Масандра, Ореанда, Семеїз (Поинизівка, Кацівелі), Судак (Привітне, Новий Світ, Привітне), Феодосія, Форос. Кастрополь (Мелас), Ялта (Купрати).

Очевидним лідером не лише в Криму, а й загалом в Україні за кількі­стю рекреаційно-курортних установ є Ялта, розташована на мальовничих силах амфітеатроподібної улоговини, на березі відкритої Ялтинської бухти. Велика Ялта — центр Ялтинського рекреаційного району, до якого входять такі курорти, як Алушта, Гурзуф, Алупка, Форос і навколишні курортні міс­цевості. Як приморський кліматичний курорт Ялта почала розвиватися з 60-х років XIX ст. Цьому сприяли її положення на березі теплого незамерзаючого моря, захищеність горами від північних вітрів, численні паркові на­садження, що надають повітрю лікувальних властивостей, джерела мінераль­них вод. Зима в Ялті м'яка, із значною кількість хмарних днів, весна прохолодна. Вже у квітні формується стійкий погодний режим із переважан­ням сонячної, помірно вологої погоди, що уможливлює проведення активних видів кліматотерапії. Літо і осінь тут теплі і сухі. Сонячного сяйва в Ялті май­же стільки ж, як у Ніцці, Каннах або Сан-Ремо, і набагато більше, ніж у Со­чі або Кисловодську. Купальний сезон триває близько 130 днів — майже до кінця жовтня. Однак після повернення з відпустки в субсередземноморській кліматичній зоні ПБК в помірно континентальний клімат інших регіонів Ук­раїни в осінній період необхідно враховувати негатив акліматизації.

В межах Ялтинського рекреаційного району функціонує близько 200 рекреаційних закладів різного профілю. Однак розміщення всіх бажаю­чих залишається серйозною проблемою. Тому й сьогодні з 1,5 млн. ре­креантів, які відпочивають тут щороку, приблизно 2/3 оселяється у при­ватному секторі.

Феодосійський рекреаційний район дещо відрізняється від Ялтинсько­го своїми метеоумовами, оскільки включає в себе як частину ПБК (Судакський рекреаційний підрайон), так і південно-східні степові райони Криму і південну частину Арабатської Стрілки з курортом Кам'янка. Місцеві погодні умови визначають тривалість купального сезону, який триває з кінця трав­ня по вересень. Опадів тут випадає 350-400 мм на рік. Важливим фактором, що обумовлює функціонування курортного району, є широке використання мінеральних вод і лікувальних сульфідних мулових грязей озера Аджиголь.