2.2.2. Пояснення та проведення гри

Пояснюючи гру, потрібно її назвати, поставити завдання гри, пояснити правила. Пояснення не може бути стандартним і залежить від віку, підготовленості гравців, від виду і характеру гри.

Вимоги до пояснення гри:

• Пояснення повинно бути точним, ясним і небагатослівним, логічним, динамічним, в окремих випадках супроводжуватись показом, з урахуванням настрою дітей.

• Пояснюючи гру, необхідно враховувати словарний запас, знання і навички дітей і не утрудняти їх незнайомими термінами. Якщо треба ввести нове слово, або поняття при поясненні гри, їх треба пояснити. Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку.

• Пояснюючи гру, треба вміло і дуже обережно користуватися словом (торкатися, а не штовхати).

Вчитель повинен заздалегідь намітити способи пояснення гри, яка частина пояснення буде посилена і якими словами. Від них, у значній мірі, буде залежить, яке буде сприйняття гри і як діти будуть діяти у грі.

Про це не треба забувати, формуючи правила гри. Можна необережним словом підштовхнути гравця на не бажані дії, або навіть, до грубої поведінки.

Способи пояснення гри:

• Образна розповідь, іноді яскравий, з елементами казки, яким пояснюють дії.

• Пояснення гри по частинам. Після того, як перша частина гри буде практично засвоєна, викладач доповнює гру деякими новими правилами і вказує га нові дії.

• Докладний опис гри, у який викладач яскраво виділяє особливості взаємодій гравців і детально пояснює правила.

• Стислий опис завдання, розпорядження, в якому вказуються задачі, що вирішуються, надається перелік перепон, підкреслюються основні правила і розподіляються ролі між гравцями.

• Пояснення ігор з музичним оформленням також має свої особливості. Під час пояснення, або після нього, викладач знайомить гравців з характером музики для кращого уявлення наступних дій та їх зв’язок з музикою.

Усі охарактеризовані вище способи пояснення гри надані як орієнтовані. У своїй практиці викладач може знайти і застосувати багато інших прийомів. Але, готуючись до гри, викладач повинен додержуватися усіх основних вимог до пояснення гри.

Після пояснення гри не треба довго затримуватись з її початком. Особливо якщо гра знайома, то викладач повторює основні моменти, які характеризують гру, уточнює деякі її особливості та правила, а не повторює весь зміст гри або тривалий час відповідає на питання гравців.

Швидко починати гру одразу після пояснення, припустимо тільки в таких випадках:

• Якщо гра знайома дітям.

• Якщо гра елементарна, вміщує невелику кількість правил, не потребує багато часу на організацію гравців.

• Якщо гра багато раз повторювалась.

• На заняттях з учнями старших класів.

У складних рухливих іграх потрібно після пояснення зробити паузу для колективного обговорення тактичних дій.

А взагалі, якщо пояснення гри буде супроводжуватись показом, то можна уникнути багатьох порушень правил, неточних дій та інших непорозумінь у грі.

При навчанні та проведенні рухливих ігор рекомендується об’єднувати різні команди та сигнали для того, щоб тренувати дітей у точності рухових відповідей на різні вимоги.

Команди та сигнали до гри:

• Стислі команди у владній формі: "Біжи!", "Ширше!", "Починай!".

• Сигнали + хлопок, удар у бубен, дзвоник, свисток та інше.

• Команди, які потребують витримки: "Раз, два, три!", "Увага, марш!", "Підготуватись, увага, марш!".

Вибір команд та сигналів залежить від характеру і складності гри, від вікових особливостей гравців. У іграх дітей молодшого шкільного віку особливо рекомендується більше користуватись словом, тільки іноді використовувати зорові сигнали.

Під час проведення гри обов'язково слідкувати за дотриманням правил та часом відведеним на гру. Тривалість гри визначає вчитель, виходячи із задач уроку, віку і підготовленості гравців, характеру і темпу гри, місця її проведення. Об'ява про тривалість гри перед її початком має виховне значення: діти заздалегідь настроюються на те, щоб витримати указаний час і тому будуть більш напружено і з великим бажанням діяти у грі. Такий прийом особливо корисно застосовувати для ігор у старших класах.

Кожну гру потрібно закінчувати своєчасно.

Гра закінчується:

• по закінченню часу, відведеному на гру;

• при досягненні визначеного результату;

• при виконанні установленої кількості спроб.

Закінчення гри треба ставити по-перш за все від її впливу на учасників. Якщо гра викликає негативність у більшості гравців, якщо за всіма ознаками навантаження достатнє, то необхідно помітити момент, коли гравці задоволені і закінчити гру. У змагальних іграх потрібно приймати до уваги стан боротьби команд, щоб визначити коли закінчити гру.

Показники для зупинення гри:

• Суб'єктивні – у разі стомлення, першими ознаками якого є блідість, блиск очей, перезбудження, порушення координації, погіршення уваги, апатія, сонливість.

• Об'єктивні – часте порушення правил.

Після кожної гри обов'язково потрібно підвести підсумки. Частіше усього оцінює гру вчитель, але й інколи це можуть зробити і учні – найчастіше у старших класах.

Підсумки не командної гри:

• Сказати, як засвоєна гра в цілому.

• Оцінити гру окремих гравців.

Підсумки командної гри:

• Оголошується загальний результат гри.

• Вказуються позитивні і негативні моменти у діях гравців.

• Оцінках дій окремих гравців у командах.

Розбираючи підсумки гри, необхідно розкривати причини недоліків у підготовці колективу і вказувати шляхи їх усунення. Необхідно, щоб діти систематично і активно обговорювали підсумки гри: іноді можна доручити їм самостійно розібрати проведену гру, що підвищує їх активність і веде до кращого розуміння оцінок результатів на змаганнях.

Систематичне обговорення результатів ігор, особливо у старших класах, підвищує свідому дисципліну учнів, зміцнює товариські взаємовідносини і згуртованість колективу, підвищує інтерес до фізичної підготовки.

Всі вказівки по ходу гри і при підведенні підсумків являють собою своєрідну оцінку окремих рухів, дій і всієї поведінки учнів. Систематично застосовуючи таку оцінку, вчитель примушує кожного учня залишатися над своїми якостями і навичками і з цікавістю відноситися до досягнень інших. Він привчає до спостережливості, привчає аналізувати свої взаємостосунки у грі з іншими учасниками.

Вчителю необхідно частіше підкреслювати краще в діях і вчинках учнів, обов’язково також і засуджувати негативні сторони, виявлені по ходу гри (порушення правил, грубість). Потрібно навчити учасників гри радіти загальному успіху і засмучуватись невдачам.

Оцінюючи дію гравців, вчитель виховує у них упевненість у своїх силах і наполегливість у подоланні труднощів. У схвалюванні і вказівках про способи виправлення помилок, особливо потребують учні, недостатньо впевнені у собі.

Оцінюючи дії і вчинки у грі, необхідно бути обережним і продумано вибирати слова похвали і засудження. Ця педагогічна вимога відома і законна для всіх занять у школі.

Зауваження про порушення правил робляться як нагадування про правила гри, роз’яснення їх значення. Як наполеглива вимога підкоритися правилу і, нарешті, як осудження порушнику правил.

Зауваження і вказівки про виправлення помилок робляться як по ходу гри, так і після неї, коли підводяться підсумки гри.

Зауваження про поведінку окремих учасників і команд в цілому робляться у вигляді похвали і засудження під час гри.

Вказівки і поправки повинні бути несхожими, в залежності від віку гравців, їх дисципліни і організованості, від складності гри.