22. Азово-Чорноморський туристсько-рекреаційний район

Охоплює південну частину Херсонської області (м. Генічеськ з Арабатською Стрілкою), Азовське узбережжя Криму (східне, північно-східне і північне узбережжя Керченського півострова Автономної республіки Крим), Запорізьку і Донецьку області (близько 4% площі України). Територія району має неоднакові умови і фактори для розвитку рекреації. Незважаючи  на  низький рівень атрактивності, недостатню забезпеченість питною водою, слабкий рівень розвитку інфраструктури в районі  розвитку рекреації сприяють унікальні піщані, піщано-черепашкові пляжі, що добре прогріваються, тепле і мілке Азовське море, спекотне літо, наявність функціонально вільних земель, мінеральних вод, лікувальних грязей і ропи. Головним критерієм виділення нами Приазовського рекреаційного району є попит населення району і сусідніх областей на сезонний відпочинок на якісних у рекреаційному відношенні берегах Азовського моря. Зважаючи на  мілководність (пересічна глибина 7,4 м, максимальна – 15 м), температура поверхневого шару води влітку становить +25° +32°С. Особливу рекреаційну цінність мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка, Федотова з Бирючим островом, Обіточна, Бердянська, Білосарайська, Крива. Дно моря переважно рівне, з повільним зростанням глибини, у прибережній частині вкрите піском та черепашкою. Ці фактори перетворюють наймілководніший морський басейн світу на надзвичайно придатний для розвитку дитячої рекреації й оздоровлення людей похилого віку і з ослабленим здоров¢ям (за рекомендаціями лікаря). Серед сприятливих передумов розвитку рекреації в Приазовському рекреаційному районі треба виділити насамперед те, що відрізняє цей район від інших –  наявність функціонально вільних земель, які без збитку для інших галузей господарства при проведенні належних інженерно-технічних заходів можуть бути залучені до рекреаційного господарства. Так, тільки в межах Азовського узбережжя Криму їх площа становить 8344 га, у межах Запорізького Приазов¢я – 4744 га і значно менше близько 2 тис. га в Донецькому Приазов¢ї. Загальна площа функціонально вільних земель у цьому районі – понад 20 тис. га. Дуже сприятливі для розвитку рекреації пляжні ресурси. Узбережжя Азовського моря мілководне, з рівним дном, яке злегка понижується, з характерним чергуванням обмілин. Із 799,8 км берегової лінії 490 км потенційно придатні для рекреації. Пляжі мають ширину до 30 метрів. Найбільші пляжні ресурси узбережжя України зосереджені на Арабатській Стрілці, Казантипському заливі й у Запорізькому Приазов¢ї. Ємність, виходячи з норми 0,2 пог. м/особу, становить 2450 тис. місць. Але їхнє освоєння обмежене, по-перше, браком коштів на інженерну підготовку і,    по-друге, недостатніми запасами питної води. За кліматичними умовами цей район близький до Причорноморського рекреаційного району. Визначальною ознакою клімату цієї території є велика кількість ясних, безхмарних днів, значна кількість годин сонячного світла (2200-3400), малосніжна тепла зима (температура від –3,5° до +9°) і спекотне літо (середня температура +23°). Тривалість періоду з температурою +10°С становить 215-230 днів, що значно більше, ніж у Причорноморському районі, а загальна тривалість купального сезону, коли температура води в Азовському морі не буває нижче +20°С, становить від 150 до 180 днів і триває з кінця травня до початку жовтня. Це  може сприяти формуванню в цьому районі кліматичних курортів сезонного функціонування. Наявність майже всюди мінеральних вод гідро-карбонатно-хлоридно-натрієвого, магнієво-натрієвого і сірчато-сульфідного типу, термальних вод (з t від +70 до +83°С) і значних запасів лікувальної мулової грязі в озерах і лиманах сприяють формуванню бальнеологічних курортів річного функціонування. На північному сході Керченського півострова знаходяться унікальні сопкові грязі Булгакського родовища загальною площею 4,0 км². Балансові запаси їх становлять – 16 млн. м³(близько 70% усіх грязей України). На жаль, з усіх розвіданих родовищ більшість не використовуються і є лише перспективним ресурсом. Важливе бальнеологічне значення має ропа затоки Сиваш (солоність 250 %, при пересічній солоності води Азовського моря 13,8%). З рекреаційною метою використовуються об¢єкти природно-заповідного фонду, зокрема найстаріший природний біосферний заповідник України "Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, Казантипський і Опукський природні заповідники, Азово-Сиваський природний національний парк, Алтагирський зоологічний, Радивонівський, Бердянський і Великоанадольський лісові, Великі та Малі Кучугури, Приазовський чапельник, Єланчанські бакаї, Гакаї Кривої коси, орнітологічні заказники, Колодяжні, Кохане, Астанінські заплави, Каркінітський, Арабатський ботанічні заказники. Кримське Приазов¢я  порівняно з іншими територіями Приазовського рекреаційного району має найбільш сприятливі культурно-історичні передумови. Особливо багата на пам¢ятки природи, історії та архітектури північ Керченського півострова. Пам¢ятками античної доби є кургани, зведені у другій половині IV ст. до н.е., гора Митридат, де знайшли залишки будівель Пантикапея. Унікальною пам¢яткою І ст. є склеп богині Деметри – підземна споруда, церква св. Іоанна Предтечі, зведена в 757 р., яка є єдиним в Україні зразком візантійської сакральної архітектури доби Середньовіччя. Місто Керч входить до складу Державного історико-культурного заповідника, на 800 га площі якого розташовані античні городища Німфей (с. Героївське), Мірмекій (біля с. Войково), Тіритака (с. Аршинцево). У складі заповідника один з найстаріших в Україні історико-археологічних музеїв – музей старожитностей, створений у 1826 р. До складу заповідника входить колишня турецька фортеця Ені-Кале (1703 р.) і відомий меморіальний ансамбль Аджимушкайських штолень. Керч – колишня столиця Боспорської держави – увійшла до міжнародної програми ЮНЕСКО "Шовковий шлях". Донецька область також має значний природно-заповідний і культурно-історичний потенціал. На державному обліку – 4,2 тис. нерухомих пам¢яток. Найбільш значущіми є території природно-заповідного фонду України, такі як національний природний парк Святі гори, які називають "Донецькою Швейцарією", кандидат  до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; унікальний ансамбль Святогірської Успенської лаври, проголошеної Державним історико-архітектурним заповідником (1980 р.).