10.Загальна х-ка розвитку паломництва у православ і його значення та особливості.

Історія паломництва бере свій початок з дохристиянських часів. З огляду на це, вшановуються місця, відомі із Старого Заповіту, де Сам Господь являвся праотцям і пророкам.

У православ’ї саме поняття паломництва виникло у зв’язку з подорожами для поклоніння місцям, пов’язаним з іменем Спасителя, місцям Його земного життя, проповіді, смерті й Воскресіння.

У Київській Русі паломництво з’явилося раніше, ніж було прийнято християнство. Богомольці із слов’янських країн стали з’являтися в Палестині, починаючи с VI—Vll-го століть. Вважається, що однією з перших руських прочанок була свята княгиня Ольга. У червні 957р. вона здійснила подорож до Константинополя, щоб прийняти хрещення.

Під час правління Великого князя Володимира – Хрестителя Русі, ходив у Константинопіль і в святу гору Афон з міста Любеч прп. Антоній, майбутній засновник Києво-Печерської Лаври. На Афоні він прийняв чернецтво і після двадцяти пяти років перебування на Святій Горі, духовно зрілий, повернувся до Києва, щоб створити монастир. Приблизно у 1022 році прп. Феодосій Печерський (тоді ще отрок) зустрів у Курську мандрівника з Єрусалима. Перші літописні згадки про паломництво у Святу Землю - це розповідь про неї. Коли прп. Варлаам став вже ігуменом Димитрівським, він здійснив подорож до Константинополя вдруге

„Святу Русь і Святу Землю пов’язує багатовікова історія найтісніших духовно-культурних зв’язків.

«Від початку свого буття Руська Церква підтримувала тісні зв’язки з православними Церквами Сходу, передусім з Константинопольською та Єрусалимською. Через Царгород пролягав шлях руських прочан до Палестини.

Православні люди з Русі отримували повною мірою благодатні враження і молитовне натхнення у Святій Землі, опановували її богословський, літургійний і аскетичний досвід» .

«З XVI ст. на Русі з’являються посольства з Єрусалима, Антіохії, Олександрії, з Сіная та Афона.

Діяльність Місії, якою керував архімандрит Антонін, була грандіозною. Під її наглядом знаходились біля ста арабських шкіл і дві вчительські семінарії: – чоловіча у Назареті та жіноча у Бен-Джалі, друкарня, яка видавала книги для православних арабів.

Іншою діяльністю руських у Палестині було придбання святих місць.

Неоціненну допомогу в цьому надав православний палестинець Яків Халебі, який на своє ім’я купував землі і дарував їх руській місії. Майже всі святі місця, пов’язані з життям Спасителя, належали Руській Церкві. Таким чином досягалася мета врятувати місця, які мали велике значення для християнина, і дати можливість паломникам молитовного поклоніння в них.».

Також у 1913 р. імператор Микола II, майбутній святий мученик, виділив кошти на придбання в м. Барі (Італія) великої ділянки для влаштування подвір’я Руської Православної Церкви з храмом свого небесного заступника Святителя Миколая, будинку милосердя, лікарні, трапезної для прийняття паломників.

Перша світова війна, а потім революція 1917 року призвели до припинення зв’язків з Палестиною на довгий час. Майже 70 років кордони СРСР були зачинені для паломницьких поїздок у Святу Землю. Подорожі були відновлені у 1992 році.

Православне паломництво передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Метою паломництва є виконання релігійного обов'язку віруючим, отримання особливої благодаті за надання тих труднощів, які перешкоджають паломництву, а також участь в культових діях, що мають найбільш благодатний, освячений характер. Прямо чи опосередковано на особливості поїздок релігійних туристів впливає історія країн і народів, то, як складалися стосунки між релігійними організаціями (церквами) та державами, між представниками різних релігій. Також важливу роль відіграють географічне положення, характер погоди в місцях поїздок. У християнстві паломництво утверджується як особливий вид культової поведінки з IV ст. Цьому сприяла поява чернецтва і культу святих. Найбільш привабливою метою паломництва залишалися Палестина, Єрусалим, де знаходиться храм Гробу Господнього (перша половина IV ст). Храм Гробу Господнього розташовується на горі легендарного розп'яття Ісуса Христа в місці передбачуваного перебування його труни. У храмі знаходиться ряд каплиць, пов'язаних з епізодами мук і смерті Ісуса Христа і належать різним християнським церквам.

Паломництво - улюблена форма культового служіння в православ'ї. Після прийняття християнства у X ст. російські люди за прикладом християн Заходу і Сходу стали здійснювати відвідування святинь Константинополя і Палестини. Крім того, на Русі здавна не тільки селяни, а й представники інших станів здійснювали відвідання найвідоміших національних православних святинь - храмів, лавр, монастирів.

Православні паломники не мали спеціального костюма, але їх обов'язковою приналежністю був посох і торбинка з сухарями. У дорозі зазвичай постили,роздавали милостиню. Прийшовши до мети паломництва, насамперед йшли прикластися до святині. Обов'язково були на богослужінні, сповідалися, а на наступний день причащалися. І тільки після цього оглядали визначні пам'ятки