Запаси енергії в організмі людини

Енергетична цінність харчових речовин – кількість енергії, яка утворюється при окисленні 1 г вуглеводів – 16,7 кДж (4,0 ккал), жирів – 37,6 кДж (9,0 ккал), білків – 16,7 кДж (4,0 ккал).

Потреба в енергії здорової людини при нормальному фізичному навантаженні складається з чотирьох головних параметрів:

- основний обмін;

- фізична активність;

- зростання й вікові зміни;

- специфічно-динамічна дія їжі.

Перший компонент – основний обмін, який характеризується енергією людини у стані спокою, до прийому їжі при нормальній температурі тіла і при температурі навколишнього середовища 20 °С. Основний обмін служить для підтримки важливих функцій систем життєзабезпечення організму (утворення тепла, дихання, функціонування внутрішніх органів). Величину основного обміну визначають шляхом вимірювання кількості тепла, що виділяється, або шляхом реєстрації споживання кисню і виділення вуглекислого газу (пряма і непряма калориметрія). Слід зазначити, що величина основного обміну порівняно постійна, і відображає індивідуальні особливості організму. Наприклад: для здорового молодого чоловіка масою тіла 65 кг величина основного обміну буде становити 6,7 МДж (1600 ккал) на добу, а для молодої жінки масою тіла – 55 кг вона дорівнює 5,4 МДж (1400 ккал) на добу. В основному обміні спортсменів виявляються зміни, які пов'язані з величиною фізичного навантаження при тренуваннях. У періоди великого обсягу тренувань основний обмін збільшується, оскільки інтенсивність обміну речовин при цьому значно підвищується. Енергія необхідна також для розщеплення харчових речовин. Кількість цієї енергії неоднакова: для білків – близько 25%; для жирів – близько 4%; для вуглеводів – близько 8%. При прийомі змішаної їжі до основного обміну накидається 10% на енергетичні витрати, що виникли в результаті прийому їжі.

Іншою величиною енерговитрат є так звані регульовані витрати. Вони відповідають потребі енергії, що використовується на роботу понад основного обміну. Будь-який вид м'язової діяльності, навіть зміна положення тіла, збільшує енерговитрати організму. Фізичне навантаження має різний характер, ці енерговитрати схильні до значних коливань і залежать від тривалості, інтенсивності й характеру м'язової діяльності. Наприклад: водіння автомобіля або ходьба зі швидкістю 1,6 км/г – 2 – 2,5 ккал/хв, а виконання земляних робіт, біг

9,5 км/хв, лижні гонки – 11 ккал/хв і більше.

Величини енерговитрат спортсменів є різноманітними і залежать в основному не тільки від виду спорту, а й від обсягу виконуваної роботи. Енерговитрати можуть коливатися в дуже великих межах для одного і того ж самого виду спорту залежно від періоду підготовки до змагань і під час змагань. Крім того, слід враховувати, що витрата енергії залежить від власної ваги спортсмена. Тому енерговитрати доцільно розраховувати у кожному окремому випадку, користуючись існуючими таблицями.

Розрахунок добових енерговитрат проводиться таким чином. Визначається сумарний добовий час (хв), що витрачається на певну діяльність. Потім отримана величина (для кожного виду діяльності) множиться на величину відносної витрати енергії для даного виду діяльності (табл. 2.2) і отримана величина множиться на вагу спортсмена.

Таблиця 2.2