3 Сучасний стан автобусного туризму

Автобусні подорожі - порівняно молодий вид туризму. З'явилися вони в сімдесятих роках ХХ століття, коли в 1972 році була відкрита перша міжнародна туристична лінія Лондон-дублін-Голуей. Сьогодні подібних ліній сотні. Свої автобусні туристичні маршрути з'явилися у нас в наший країни. І поїхати можна куди завгодно: до Брюсселя і Цюріха, Вупперталь і Монтобан, Більбао і Потенцу. Головне - визначити для себе найцікавіший маршрут і вибрати кількість днів, які ви готові провести в "одіссеї на колесах" (це можуть бути 8, 10, 14, 17 і навіть 21 день).

У 1986 р. в країнах Європи у зв'язку із загостренням конкуренції між залізничними і автобусними компаніями було створено об'єднання автобусних перевізників - Рада "Євроліній" ("Eurolincs"), куди увійшли 33 європейських партнера. Автобусні компанії виступили під однією торговою маркою, виробили загальну систему автобусного повідомлення по крізних квитках із загальними стандартами сервісу, правилами і системою знижок. Сьогодні "Eurolines|" - одна з провідних компаній на ринку. Вона обслуговує більше 250 маршрутів по всій Європі, і в неї входять 35 європейських автобусних компаній. З 1992 р. "Eurolines" почала працювати і в Східній Європі.

Підписання Шенгенської угоди дало новий поштовх до розвитку автобусних перевезень, дозволивши спростити багато формальностей. У 90-х рр. середньорічне зростання автобусного туризму складало в середньому близько 1,5% .

Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається. До цих пір спостерігається тенденція до зростання його об'ємів. Пріоритет віддається автобусним турам вихідного дня - досить популярні 2-3-денні поїздки по містах Європи в екскурсійно-пізнавальних цілях.

На другому місці по популярності - маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні по різних містах також з екскурсійно-пізнавальними цілями.

Сезонність при організації автобусних турів не грає такої великої ролі, як в інших поїздках. Фактично автобусні тури здійснюються протягом всього року. Деякий спад попиту спостерігається в січні-лютому. Протягом цих двох місяців зазвичай на одному маршруті "зайнятий" один автобус.

На думку фахівців, при всій важливості цінового аспекту конкуренція на ринку автобусних турів спостерігається в області різноманітності маршрутів і якості обслуговування.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу Комітету з транспорту при Європейській економічній комісії ООН (ЕЕК).

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 р. прийнята Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу. Подальші спрощення міжнародних перевезень зафіксовані Гаагською (1989 г) декларацією по туризму і Шенгенською угодою для членів Європейського союзу.

Організація туристських перевезень в рамках країн СНД регулюється ухвалою Міжпарламентської асамблеї держав - учасників СНД "Про основні принципи співпраці держав - учасників СНД в області туризму" від 29 жовтня 1994 р. і іншими актами.

Відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів автобусами (АСОР), прийнятим в Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжнародних пасажирських перевезень в країнах Східної і Західної Європи використовується контрольний документ (листи поїздок), який повинен знаходитися на борту автобуса.

У Україні пасажирським перевізникам (суб'єктам туристичної діяльності, що надають транспортні послуги) для узгодження схеми маршруту і розкладу руху туристських перевезень в Державтоінспекцію необхідно надати наступні документи:

1. Заява.

2. Копію водійського посвідчення водія.

3. Довідку з місця роботи про стаж роботи водієм автобуса.

4. Копію медичної довідки водія.

5. Акт технічного огляду автобуса.

6. Копію ліцензії підприємства на пасажирські перевезення і ліцензійної картки транспортного засобу.

7. Схему маршруту руху з вказівкою ділянок дорогий, населених пунктів, аварійно-небезпечних ділянок, місць зупинки, узгоджених з виконкомами місцевих рад.

8. Розклад руху.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про автомобільний транспорт" туристські перевезення – це нерегулярні перевезення пасажирів по заздалегідь певних маршрутах з туристичною метою.

Документами на перевезення пасажирів автобусами за замовленням і при туристських перевезеннях відповідно до ст.38 вищезгаданого Закону є:

для пасажирського перевізника – ліцензія і документ, який підтверджує використання автобуса на законних підставах;

для водія автобуса – посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, шляховий лист.

Згідно ст.49 пасажирський перевізник, який здійснює туристські перевезення повинен заздалегідь погоджувати маршрут, режим руху і умови перевезення.

Відповідно до розділу V Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту для організації туристських перевезень пасажирському перевізникові необхідно визначити маршрут перевезення туристів, як правило, такий, по якому вже здійснюються регулярні автобусні перевезення; визначити місця зупинки автобуса, які узгоджуються з виконкомами місцевих рад відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; скласти схему маршруту з нанесенням на неї ділянок дорогий, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно-небезпечних ділянок і т.п.; скласти розклад руху[3,с.56].

Відповідно до п.17 Правл пасажирський перевізник зобов'язаний ознайомити водія з паспортом маршруту і забезпечити його схемою маршруту і розкладом руху, узгодженими з Державтоінспекцією.

Перевезення організованих груп дітей здійснюються відповідно до розділу III Правил, а також узгоджено вимог сумісного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей і молоді від 27.07. 2004 г № 672/831/623/120[22].

Перевезення дітей вирішується тільки в автобусах середньої і великої місткості, які пройшли передрейсовий технічний огляд, і здійснюється тільки в світлий час доби і за сприятливих умов. Для перевезення груп дітей пасажирські перевізники виділяють водіїв, які мають посвідчення водія відповідної категорії і стаж управління автобусом більше трьох років, пройшли періодичний медичний огляд, мають медичну довідку встановленого зразка.

Пасажирський перевізник не пізніший, ніж за 3 дні повідомляє підрозділ Державтоінспекції МВС України про початок перевезення організованої групи дітей, представляє схему маршруту і розклад руху автобусів для узгодження.

Перевезення організованих груп дітей повинне здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки, надійності і якості транспортного обслуговування.

Серйозна увага приділяється стану автобусів, використовуваних під туристські перевезення. Так, в багатьох країнах заборонена робота автобусів на туристських маршрутах, якщо їх термін експлуатації перевищує 8 років.

Автобусні подорожі можуть бути організовані на власних автобусах, що належать туристським фірмам, а також на орендованих автобусах, що належать незалежним автотранспортним підприємствам (АТП).

Як правило, українські фірми працюють з орендованими автобусами. З АТП туристська фірма укладає спеціальний договір на оренду автобуса під туристські перевезення.