logo search
Vinogradova_O

2. Організація міжнародних туристичних подорожей

Перевезення туристів по території двох або більше держав класифікується як міжнародне, тобто перевезення за кордон - відправлення, з-за кордону - прийом.

Міжнародні туристичні перевезення здійснюються тими ж видами транспорту, що і на внутрішніх маршрутах. Рейтинг популярності транспортних засобів на міжнародних маршрутах трохи інший у порівнянні з внутрішнім туризмом, він визначається в основному вартістю, швидкістю доставки до мети поїздки і комфортабельністю транспортних засобів.

Пізнавальні поїздки, в основному, реалізуються автобусним, морським, річковим і залізничним транспортом; бізнес-туризм, конгрес-тури, діловий туризм - літаками.

Специфіку організації міжнародних транспортних подорожей розглянемо на прикладі автомобільних перевезень. Особливою популярністю користуються такі подорожі у Європі, де перевезення виконуються на 350 регулярних маршрутах довжиною від 200 до 5000 км.

У колишньому СРСР монопольними міжнародними перевізниками були фірми "Совтрансавто", "Інтурист", "Супутник", "Інтурбюро". На даний час тільки у Києві працює більш 30 фірм-перевізників, що спеціалізуються на міжнародному туризмі: "Інтуртранс", "Автотур-Супутник", "Артекс-94", "Автоекспо" і т.д. Вони реалізують як сезонні, так і регулярні перевезення туристів. Найпопулярнішими маршрутами є: Київ-Мінськ-Варшава-Берлін-Париж-Київ; Київ-Стамбул-Київ; Київ-Лондон-Київ; Київ-Рим-Київ та ін.

Система міжнародних перевезень охоплює:

Для регулярних маршрутів обов'язковими умовами є:

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами, а транзит через треті країни вимагає дозволу комітету з транспорту Європейської економічної комісії (ЄЕК).

В даних документах конкретизуються наступні положення:

  1. дороги, що використовуються для даних перевезень;

  2. види транспортних засобів;

  3. екологічні вимоги до транспортних засобів;

  4. дозвільна система в'їзду-виїзду;

  5. страхування цивільної відповідальності;

  6. податки і збори;

  7. прикордонний, санітарний і митний контроль;

  8. розрахунки і платежі;

  9. санкції за порушення угод.

Для спрощення договорів на міжнародні перевезення в рамках Женевської конвенції від 1 березня 1973 року прийнята "Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу". Подальші спрощення міжнародних туристичних перевезень зафіксовані в Гаазькій декларації з туризму (1989 р.) і Шенгенській угоді для членів Європейського Союзу.

Організація туристичних перевезень у рамках країн СНД регулюється угодою "Про Раду з туризму СНД", підписаною 9 вересня 1994 p., та іншими актами.

Якщо перевезення мають нерегулярний характер, то в ряді країн такі дозволи не вимагаються. Так, відповідно до двосторонньої угоди між Україною й Італією дозвіл на виконання нерегулярних перевезень туристів автобусами не потрібно в наступних випадках:

а) якщо група того самого складу перевозиться на тому самому автобусі впродовж всієї поїздки, що починається і закінчується на території тієї країни, де зареєстрований автобус, тобто в Україні;

б) якщо група пасажирів того самого складу перевозиться в тому самому автобусі в одному напрямку впродовж всієї поїздки, що починається на українській території, де зареєстрований автобус, та закінчується на території іншої країни за умови, що автобус повертається в країну, де зареєстрований, порожнім.

Дозвіл також не потрібно при заміні несправного автобуса іншим автобусом.

При виконанні перевезень водій автобуса повинен мати поіменний список пасажирів.

За відсутності вищевказаних умов повинні дотримуватися наступні правила, що регулюють нерегулярні автобусні перевезення між Італією і країнами, що не входять до складу Європейського співтовариства:

При перетинанні транспортним засобом італійської границі службам, що здійснюють контроль на границі, повинен бути пред'явлений список пасажирів у двох екземплярах, на одному з яких цими службами ставиться контрольна оцінка, що склад пасажирів при виїзді з італійської території був тим самим, що і при в'їзді.

Аналогічні вимоги існують і в інших європейських країнах.

Відповідно до міжнародних угод вироблені спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що містять у собі:

  1. відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки (рівневі шуму, токсичності вихлопних газів, вібраціям, шкідливим випарам тощо);

  2. відповідність міжнародним стандартам з маси, габаритів і навантаження на осі;

  3. відповідність нормам безпеки;

  4. наявність символу (знака) міжнародних перевезень і відмітного знака країни;

  5. вимоги до комфортабельності й ін.

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом варто також вирішити наступні питання:

  1. технічної допомоги, ремонту й технічного обслуговування як на шляху проходження, так і в кінцевому пункті за кордоном;

  2. стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслуговування;

  3. організації зв'язку на трасі маршруту й ін.

  4. Основні вимоги до водія, який працює на міжнародних маршрутах:

  5. наявність відповідної ліцензії, посвідчення на право водіння, спеціального стажування;

  6. знання іноземної мови в межах пропонованих вимог;

  7. робота двох водіїв на маршруті;

  8. точне знання маршруту;

  9. одяг-форма;

  10. наявність повного пакета шляхової документації за встановленим переліком;

  11. наявність реквізитів, адрес і телефонів посольства, консульств та інших уповноважених органів тощо.

Права й обов'язки перевізника й туристів регламентуються договором на перевезення, договором на туристське обслуговування і ваучером.

Квитки на міжнародні перевезення бувають іменні, на пред'явника і групові.

Квитки повинні бути надруковані на мовах держав, у яких знаходяться початковий і кінцевий пункти поїздки.

У договорі або ваучері повинні бути зазначені всі умови перевезення (проміжні зупинки в дорозі, умови харчування, ночівлі, екскурсійного обслуговування, перевезення багажу та ін.).

Основним обов'язком перевізника є виконання умов договору на перевезення.

Якщо перевезення не відбулося через причини, що не залежать від перевізника, він зобов'язаний (по можливості) швидко про це сповістити пасажирів і оплатити (без відрахувань) вартість квитка та всіх послуг (якщо інше не передбачено договором). Якщо пасажир витратив гроші на поїздку до початкового пункту, а поїздка не відбулася, то перевізник зобов'язаний компенсувати і ці витрати.

У випадку затримки рейсу більше, ніж на одну годину, пасажиру виплачується визначена компенсація (тобто спрацьовує штрафна санкція до перевізника); це не стосується форс-мажорних умов: епідемій, стихійного лиха, землетрусів, страйків чи інших аналогічних причин.

У випадку втрати квитка пасажиром в дорозі пасажир зобов'язаний сплатити вартість проїзду зі штрафом.

У випадку недотримання умов перевезення пасажиром (невідповідна поведінка, хвороба, що представляє небезпеку для інших пасажирів, перевезення забороненого багажу й ін.) він може бути висаджений на найближчій зупинці на маршруті руху без права повернення платежів.

Пасажир має право безкоштовно (чи зі знижкою) провозити дітей, ручний багаж, домашніх тварин у кількостях, зазначених в умовах перевезення.

При виконанні міжнародних перевезень автобусами, як правило, діти до 5 років, що не займають окремого місця, провозяться безкоштовно; діти до 5 років, що займають місце, - зі знижкою 50% від вартості "дорослого" квитка. У ряді випадків передбачені інші пільги для дітей.

Посадка і висаджування пасажирів проводиться тільки в суворій відповідності з маршрутним розпорядженням. Невідкладні зупинки виконуються відповідно до встановленого в даній країні порядку.

Квиток не дає права призупинити поїздку пасажира й вийти в якомусь проміжному пункті (без підстав, що були викладені вище).

Якщо через прикордонно-митний чи санітарний контроль пасажир був знятий з автобуса і не перепроваджений у початковий пункт поїздки, то він має право продовжити поїздку з даним квитком протягом 30 діб, при наявності вільних місць в автобусі, за тим самим маршрутом. При цьому в його квитку повинен бути зроблений запис про причину змушеної зупинки.

Повернути квиток перевізнику з ініціативи туриста з оплатою його вартості, за винятком штрафу, можна не пізніше 24 годин до початку поїздки. Інші взаємини туриста й перевізника регламентуються договором.

У більшості країн Європи на "дорослий" квиток пасажир має право безкоштовно перевозити багаж до 30 кг і на дітей до 20 кг. Ручний вантаж не повинен перевищувати розмірів 60x40x20 см, а багаж - 100x50x30 см; платний багаж повинен бути не більше 50 кг на "дорослий" квиток і не більше 30 кг на дитячий квиток.

В умовах перевезення є перелік предметів, що заборонені до перевезення як ручним вантажем, так і в багажі.

При здачі речей у багаж пасажир може оголосити його суму цінності (у валюті держави відправлення). Верхня межа оголошеної цінності регламентується умовами перевезення або договором страхування. За прийом багажу з оголошеною цінністю з пасажира стягується окрема плата.

Якщо пасажиру видається багаж з ушкодженням (нестачею), то складається відповідний акт, завірений підписом перевізника й пасажира.

Якщо багаж не забрано протягом 24 годин, то він здається на збереження (до 6 місяців). Весь термін збереження оплачує пасажир, якщо інше не зазначено в договорі страхування.

Пасажир зобов'язаний мати при собі документи, що дають право перетинати границі, та інші документи, передбачені умовами перевезення.

Перевізник не несе відповідальності за втрату ручного вантажу. Багаж, не пред'явлений пасажиру впродовж 14 діб, вважається загубленим.

Перевізник або страхова компанія несе відповідальність:

Максимальна сума відшкодування збитку за Женевською конвенцією не повинна перевищувати 250 тис. золотих франків на одного потерпілого.

Всі претензії і позови, пов'язані з порушенням умов перевезення, розв'язуються у встановленому порядку. Претензії перевізнику пасажир може пред'явити на умовах, обговорених у Цивільному кодексі України.

Суд не має права вимагати відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" від пасажирів судових витрат на судочинство, якщо провина перевізника доведена.

Право на пред'явлення позову через дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю (чи смертю), має термін 3 роки, а термін давнини обчислюється в 5 років з дня здійснення ДТП.

Тарифи на перевезення пасажирів, багажу і надання інших послуг розробляються та затверджуються в кожній країні перевізником. Єдиних міжнародних тарифів не існує.

У країнах Західної Європи тарифи обчислюються на кілометр пробігу. У ряді країн Європи працює система пільгових тарифів. При груповому перевезенні 15 пасажирів - знижка на 10%; 20 - на 20%; 35 - на 30%; а більше 45 - на 40%. Якщо пасажир купує квиток в обидва кінці, також передбачена знижка до 15%.

Транспортні туристичні подорожі в міжнародному сполученні здійснюються також на особистих, прокатних чи взятих в оренду автомобілях. При цьому такий туризм реалізується як по вільній програмі, так і по цільовому маршруту.

Груповий туризм на автомобілях із причепами з повним комплексом життєзабезпечення називається караванингом. Турист може перевезти свій автомобіль на судні, залізниці, літаку і продовжувати в ньому подорож по країні. Крім того, передбачений прокат автомобілів, у тому числі з пільгою до 40 %, якщо турист є власником карти ІАРА, ETN тощо.

Для обслуговування автотуристів на шляху їх проходження функціонують:

У мотелях передбачені: впорядкована стоянка, технічне обслуговування, ремонт, заправка автомобіля, його діагностика й ін.

На міжнародних туристичних маршрутах доцільно використовувати закордонні моделі автобусів з високими екологічними характеристиками і хорошими ходовими якостями: "МЕРСЕДЕС", "РЕНО", "ВОЛЬВО", "СЕТРА", МАН, ДАФ і ін., що відповідають міжнародним стандартам.

Gateway. Відносно міжнародного туризму при подорожі на інший континент, у регіон, країну є поняття gateway — шлюз, ворота. Аналогічного терміну й поняття в українськый мові не існує. Це транспортний вузол, швидше за все аеропорт, морський порт, вузлова залізнична станція, через які в дестинацію випливають основні в'їзні й виїзні туристські потоки.

Для Великобританії — це Лондон і три його аеропорти, через які туристи з європейського континенту й інших випливають у країну.

У відношенні Франції —це Париж і аеропорт Орлі.

Відносно Росії — безсумнівно це Москва і Санкт-Петербург.

У США на східному узбережжі — це Нью-Йорк, на західному узбережжі — Сан-Франциско або Лос-Анджелес.

В Україні – аеропорт Бориспіль у Києі.

При використанні поняття gateway виникає ще один вид організації перевезення в рамках тура. Це так званий тур по типі Open Jaw (відкрита щелепа - челюсть). Наприклад, туристи прибувають у США з Європи літаком у Нью-Йорк, далі випливають наземними видами транспорту в турі crossing tour через континент на захід до Тихого океану й вилітають назад у Європу з Лос-Анджелеса (Каліфорнія). Це відбивається в організації стикування транспортних етапів подорожі та враховується в тарифах перевезення.

У транспортному процесі всі його учасники: виготовлювачі продукції, замовники, покупці, перевізники, посередники, тур фірми та споживачі турпродукту вступають у складні економічні й комерційно-правові відносини, регульовані різними нормативними актами, національними законодавствами й міжнародними правовими нормами, звичаями.

Тому транспортне забезпечення міжнародних туристичних подорожей являє собою систему, що складається із сукупності технічних, технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів, різних методів керування транспортними операціями в сфері виробництва, обігу й споживання продукції, товарів, переміщуваних між сторонами.