посібник

Модуль 1. Науково-теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності в туризмі

ТЕМА 1. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Програмні питання

Сутність міжнародного туризму.
Соціально-економічна роль туризму.
Основні чинники розвитку ЗЕД в туризмі.
Туристична індустрія.

Основні терміни і поняття

Подорож; відвідувач; туризм; турист; екскурсант; міжнародний туризм; туристична індустрія; туристичний товар; внутрішній туризм; національний туризм; туризм в межах країни; культурно-пізнавальний туризм; оздоровчо-рекреаційний туризм; культурно-діловий; релігійний туризм; етнічний туризм; спортивний туризм; пригодницький туризм; організований туризм; неорганізований туризм; індивідуальний туризм; сімейний туризм; груповий туризм; комерційний туризм; соціальний туризм; продукція туризму.

1.1 Сутність міжнародного туризму

Туризм отримав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Особливо сприяють цьому розширенню політичні, економічні, наукові і культурні зв’язки між країнами і народами світу.

Сьогодні туристичної діяльності даються різні визначення. У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття «туризм», що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:

як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об’єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;
як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;
як галузь господарства, пов’язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;
як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузей господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;
як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.

Одне з найперших та найточніших визначень туризму запропонували професори Бернського університету Гудзікер і Крап, згодом його схвалила Міжнародна асоціація наукових експертів туризму. Вчені вважали, що туризм можна розглядати як низку явищ і взаємовідносин, які виникають у результаті подорожі, якщо вона не призводить до постійного місця перебування у визначеному місці та не пов’язана з отриманням прибутку.

На розвиток туризму впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політико-правові.

Суб’єкт туризму – це турист, який задовольняє свої рекреаційні потреби та характеризується певними рисами, властивостями і станами (фізіологічними, психологічними, екологічними, економічними, соціальними тощо). У туризмі, зокрема міжнародному, є дві суб’єктні сторони – ті, хто надає туристичні послуги, й ті, хто цими послугами користується.

Зараз у міжнародній практиці широко використається визначення, вироблене Міжнародною конференцією по статистиці подорожей і туризму (Оттава, 1991 р.) і схвалене ВТО й Статистичною комісією ООН. Згідно його, турист – це відвідувач, тобто «особа, що подорожує й здійснює перебування в місцях, що перебувають за межами його звичайного середовища, на строк не більше 12 місяців з будь-якою метою, крім заняття діяльністю, оплачуваної із джерел у відвідуваному місці».

Виділяються три головних ознаки, що дозволяють об’єднати туристів і екскурсантів у категорію відвідувачів і одночасно відрізнити від інших подорожуючих осіб: переміщення за межі звичайного середовища, тривалість перебування в місці призначення і мета поїздки.

Об’єктом вивчення є: міжнародна туристична сфера і її місце в системі соціально-економічних пріоритетів розвитку економіки держав світу.

Методи вивчення туризму:

метод наукової абстракції виражається в узагальненні фактів і виявленні закономірностей;
історичний метод являє собою характеристику історії країни;
статистичні методи дозволяють кількісно оцінювати туристичні потоки;
соціально-психологічні методи пов’язані з виявленням мотивації поїздок, соціальною диференціацією туристів;
географічні методи спрямовані на оцінку територіальної диференціації місць перебування й аналіз природно-кліматичного потенціалу місцевості;
економічні методи показують, як в умовах обмеженості ресурсів максимально задовольнити потреби, а також дозволяють оцінити економічний ефект від даного виду діяльності.

До функцій туризму відносяться:

оздоровча;
пізнавальна;
просвітня;
комунікабельна;
задоволення потреб у зміні вражень;
задоволення потреб у зміні місця перебування;
надання економічних благ і послуг відповідно до вимог туриста.

Содержание