Тема 7. Туристські потреби та туристичний попит

Програмні питання

1. Туристсько-рекреаційні потреби та їх вплив на формування туристичних потоків.

2. Сутність туристичного попиту. Основні риси туристичного попиту.

3. Методи вивчення туристичного попиту.

Основні терміни і поняття

Потреби; мотиви; туристичні потреби; ієрархія потреб; попит; туристський попит; еластичний туристський попит; нееластичний туристський попит; туристський попит одиничної еластичності; еластичність туристського попиту за ціною; еластичність туристського попиту по доходу; еластичність туристського попиту за часом; сезонність; кількісний та якісний підхід до прогнозування туристичного попиту; каузальні моделі; не каузальні моделі; метод Дельфі.

7.1 Туристсько-рекреаційні потреби та їх вплив на формування туристичних потоків

7.1.1 Потреби й попит.

Будь-яка людина протягом життя відчуває потреби, тобто відчуває брак чого-небудь. Одні потреби – первинні – є по своїй природі фізіологічними й, як правило, вродженими. На відміну від них вторинні потреби носять психологічний характер. Первинні потреби закладені генетично, а вторинні звичайно усвідомлюються з досвідом. Оскільки люди здобувають неоднаковий досвід, вторинні потреби розрізняються більшою мірою, ніж первинні.

Потреби неможливо безпосередньо побачити або виміряти. Психологи, спостерігаючи за людьми, встановили, що потреби служать мотивом до дії.

Поведінка особистості визначається не тільки потребами. Вона також залежить від сприйняття й очікувань. Потреба, мотив і винагорода є основними поняттями в психологічних теоріях мотивації.

Психологи розробили ряд теорій, що пояснюють мотиви діяльності особистості. Австрійський лікар-психіатр і психолог, засновник психоаналізу 3. Фрейд (1856 – 1939) думав, що люди не усвідомлюють дійсних психологічних сил, що формують їхню поведінку. Ці спонукання проявляються у снах, різних багатозначних застереженнях, а також у нав’язливих неврозах і психозах.

Американський психолог-філософ, професор психології Брендонського університету А. Маслоу (1908 – 1968) намагався пояснити, чому конкретні потреби змушують людини діяти в певний час. Відповідно до його людські потреби організовані в якусь ієрархічну систему: від нижчих, найпростіших , примітивних потреб до вищих, найбільш складних. Туристський початок присутнє в кожному з п’яти виділених шарів піраміди.

Основу піраміди становлять самі нагальні, базові потреби. Вони мають біогенну природу і є наслідком внутрішньої фізіологічної напруженості. На цьому нижньому щаблі ієрархічної градації перебуває й потреба у відпочинку. У міру задоволення фізіологічних потреб, на думку А. Маслоу, у людини актуалізуються потреби самозбереження. У сфері туризму вони визначають географію туристських поїздок. Більш високий попит пред’являється на тури в регіони зі стабільною суспільно-політичною обстановкою.

Починаючи із третього рівня піраміди, А. Маслоу розглядає вже не базові (вроджені), а вторинні, або придбані, потреби. Їхній перелік відкривають соціальні потреби. Вони проявляються в прагненні належати до певної групи людей, соціальній взаємодії, прихильності й підтримці. Соціальні потреби задовольняються шляхом вступу в асоціації, участі в різних союзах, членства в клубах, встановлення дружніх стосунків тощо. Туризм сприяє задоволенню потреб у причетності. Поряд з іншими видами культурних зв’язків, він вносить важливий вклад у зміцнення дружніх відносин, довіри між народами й розвиток співробітництва.

Із просуванням до вищих рівнів піраміди А. Маслоу в ній з’являються групи потреб, задовольнити які непросто. Реалізація потреби у повазі залежить від стану людини в суспільстві. Люди діють відповідно до ціннісних уявлень, інтересів й поведінки, властивих стабільній соціальній групі, до якої належать. Вони прагнуть до більш високого суспільного статусу, і туризм як індикатор майнового цензу й іміджу дозволяє реалізувати це бажання на відпочинку.

Вершину графічної піраміди вінчають потреби в самовираженні: у міру їхнього задоволення формується повноцінна, всебічно розвинена особистість. Туризм відкриває безмірні можливості для реалізації цієї групи потреб. Він розширює обрії пізнання життя, у її минулому й сьогоденні, розсовує границі спілкування з людьми інших культур.

П’ять щаблів ієрархії не є автономними. Потреби задовольняються одна за іншою. У міру реалізації первинних, найбільш сильних і пріоритетних потреб виникають потреби більше високих рівнів. Оскільки з розвитком особистості розширюються її потенційні можливості, остільки й процес мотивації поводження через потреби нескінченний.

Англійський рекреолог П. Пірс за аналогією з пірамідою А. Маслоу виділив п’ять рівнів рекреаційних потреб. Згідно П. Пірсу, у міру нагромадження туристського досвіду поведінка рекреанта змінюється, їм рухають потреби все більш високих ієрархічних рівнів. У піраміді "використання вільного часу" два нижні щаблі, що відповідають базовим рекреаційним потребам, – розслаблення й збудження. На третьому й четвертому щаблях (спілкування й повага) людина націлена на досягнення гармонії зі суспільством, на самому ж верхньому рівні (саморозвиток) він спрямований на згоду із самим собою й навколишнім середовищем.

Теорії мотивації А. Маслоу й П. Пірса є основою для сегментування ринку й установлення типології туристів, використаються туристськими компаніями при розробці маркетингових стратегій.

З економічної точки зору значення мають тільки ті з них, які можуть бути задоволені за допомогою товарів і послуг у рамках існуючих виробничих відносин і технічних можливостей. Ці матеріальні потреби, підкріплені купівельною спроможністю, постаюсть у вигляді попиту на ринку.