3.2.2 Особливі причини інтернаціоналізації туристського бізнесу.

У туризмі вихід компанії за національні кордони багато в чому визначений своєрідністю туристського продукту. Як ми вже відзначали, він являє собою набір послуг і деяких товарів, що здобувають туристом. Частина їх співвідноситься із країною походження туриста, інша – із країнами й регіонами, що лежать на шляху його проходження й пересічними транзитом, третя – із країною призначення.

Постачальник знає, що попит на його продукт означає попит і на інші туристські товари й послуги. Тому, кожний виробник, керуючись мотивом максимізації прибутку, прагне поширити свою діяльність на інші сфери туризму. Наприклад, авіакомпанії можуть збільшити свою частку в туристських витратах шляхом інтеграції виробництва з 30-35 до 93% (11+35+47). Продаж турів, що складаються з декількох елементів, насамперед перевезення й розміщення, приносить компанії додаткові вигоди, зокрема економію на маркетингу. Фірми, що базуються в країнах-генераторах туристських потоків, одержують конкурентні переваги завдяки знанням туристського попиту й тенденцій на ринках подорожей у цих країнах і користуються ними при реалізації продуктів приймаючих туристських центрів.

Більшість ТНК у туризмі базуються в країнах так званої «Тріади»: США – Західна Європа (Франція, Великобританія) – Японія, а з недавнього часу й у Сянгані (Гонконгу). Географія штаб-квартир ТНК підтверджує той факт, що інтернаціоналізація туристського бізнесу бере початок у країнах, що генерують туристські потоки й здійснюють закордонне інвестування.