logo
посібник

4.1 Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, – це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.

Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію – 1,5 млн, Італію – понад 1 млн. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.

Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х – на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Державні органи, ділові кола й цілі галузі від цього часу почали приділяти підвищену увагу розробці програм довгострокової взаємодії міжнародного туризму з іншими сферами господарства.

Перші кроки в справі розробки міжнародної термінології туризму зроблено ще 1937 р. Тоді Рада Ліги Націй рекомендувала застосовувати у статистичному обліку термін «міжнародний турист», визначення якого було змінено Міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО) на нараді, що відбулася в Дубліні 1950 p., і затверджене 1953 р. Статистичною комісією ООН.

У 1963 р. Конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму, яка відбулася в Римі, рекомендувала вживати у статистиці такі терміни, як «відвідувач», «турист» і «екскурсант». Пізніше, 1978 p., Статистична комісія ООН схвалила Тимчасові директиви зі статистики міжнародного туризму.

Світове співтовариство в 80-х роках XX ст. почало повною мірою усвідомлювати значення туризму і його взаємозв’язок з іншими складовими соціально-економічної діяльності. UNWTO у співпраці зі Статистичним відділом Секретаріату ООН здійснила статистичні дослідження за напрямами:

На 5-й сесії Генеральної асамблеї UNWTO (Делі, 1983 р.) обговорювалися показники, якими можна описати туризм у контексті рекомендацій з національного обліку, що існував на той час.

З часом концепція статистичного обліку міжнародного туризму була доповнена рекомендаціями Міжнародної конференції зі статистики подорожей і туризму, яка відбулася 1991 р. в Оттаві (Канада), Статистичної комісії ООН, а також низки інших міжнародних і регіональних організацій, наприклад, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Сучасна статистика туризму охоплює велике коло питань і ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс, а також з метою виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку міжнародного туризму для планування його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристичного продукту до потенційних споживачів.

Статистичні відомості необхідні й для аналізу ринку туризму, і для складання бізнес-плану туристичними підприємствами, і для аудиторської перевірки та проектного аналізу, і для здійснення наукових досліджень. Якість виконуваних робіт багато в чому залежить від повноти й об’єктивності статистичних даних. Відповідно до запропонованої UNWTO класифікації за метою подорожей, облік міжнародних відвідувачів ведеться за такими основними групами:

Детально правила ведення статистики з міжнародного туризму викладені в рекомендаціях UNWTO.

Статистичні показники, які публікуються в найпопулярнішому щорічному статистичному збірнику UNWTO «Compendium of Tourism Statistics», є інформацією про туризм у 204-х країнах, зведеною до трьох основних груп: відпочинок, рекреація і дозвілля; ділові й професійні цілі; інші цілі.

Кожна країна – член UNWTO зобов’язана регулярно надавати статистичні відомості про стан туризму, відповідно до чітко окреслених вимог. Водночас статистичні органи можуть вести більш докладний облік у межах національної території, враховуючи місцеві особливості та традиції.