9.3.3 Витрати виробництва й пропозиція туристського продукту

Витрати виробництва є одним з основних обмежень при максимізації прибутку. Будь-яка фірма прагне їх знизити й використає метод виробництва з найменшими грошовими витратами. При цьому дорогі виробничі фактори заміщаються порівняно дешевими.

При всім розходженні оптимальних комбінацій ресурсів при виробництві туристських послуг у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, сформувалася однотипна структура економічних витрат. Вони підрозділяються на два основних види – постійні й змінні – залежно від їхнього відношення до зміни обсягів виробництва. У закордонній практиці при розподілі витрат на постійні і змінні використається ряд ефективних методів: метод вищої й нижчої точки обсягу виробництва за період, метод статистичної побудови кошторисного рівняння, графічний метод й інші.

Частина витрат не може бути віднесена до жодного із двох зазначених видів, оскільки сполучує у собі риси обох. У літературі ці витрати називають по-різному: умовно-постійні або постійно-змінні. Їхня величина, як і величина змінних витрат, перебуває в прямій залежності від обсягу виробництва. З ростом випуску вона міняється стрибкоподібно.

Постійні, змінні й умовно постійні витрати утворять загальні, або сумарні, витрати виробництва. Для фірми – це найменші загальні грошові витрати, необхідні для випуску певної кількості продукції (послуг).

Прибуток фірми – це різниця між сукупним доходом і загальними витратами. Для малих обсягів виробництва прибуток має негативну величину, тобто є збитком. У міру збільшення виробництва туристських послуг прибуток приймає позитивне значення й росте. Свого максимуму вона досягає при повнім завантаженні потужностей туристського підприємства, тому туристська компанія буде прагнути пропонувати якнайбільше послуг.

Вибираючи між продовженням виробництва і його припиненням, фірма порівнює дохід із сумою змінних і умовно змінних витрат. Якщо сукупний дохід перевищує суму змінних і умовно змінних витрат, фірмі має сенс продовжити роботу. У ситуації, коли ціни дуже низькі й доходу недостатньо для того, щоб покрити змінні й умовно змінні витрати, туристське підприємство закривається й нічого не робить. Воно відмовляється від доходу, але й сума його змінних і умовно змінних витрат дорівняє нулю.