4.2 Концепція статистики міжнародного туризму

Відповідно до усталеної концепції, туризм не обмежується тільки цілями відпочинку та дозвілля, а розглядається як явище, що охоплює світовий ринок подорожей, тобто йдеться про мобільність населення загалом. Це дає змогу розмежувати туризм між країнами і туризм у межах однієї країни, а також вести облік за групами з точки зору діяльності відвідувачів і відокремити туристів, що ночують, й одноденних відвідувачів.

Перш ніж переходити до аналізу типів туризму, варто пригадати, що типи, які виокремлюються статистикою чи національним обліком, дещо відрізняються від типів, які виокремлюються туризмом чи попитом.

З позиції туризму для окремої країни розрізняють такі типи:

• внутрішній туризм (жителі країни, які подорожують своєю країною);

• в’їзний туризм (подорожі країною осіб, що не є її жителями);

• виїзний туризм (подорожі жителів країни в іншу країну).

Ці основні типи туризму можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи:

• туризм у межах країни, що включає внутрішній туризм і в’їзний туризм;

• національний туризм, що охоплює внутрішній туризм і виїзний туризм;

• міжнародний туризм, що складається з в’їзного туризму і виїзного туризму.

Однією з особливостей міжнародного туризму є його економічний характер, що виявляється через вплив на платіжний баланс країни.

Активний туризм – приїзд іноземних туристів, які, оплачуючи товари і послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет країни, що приймає, й активізують її платіжний баланс.

Пасивний туризм – виїзд туристів, який виражається відпливом національної грошової одиниці з країни їхнього постійного місця проживання. Потоки міжнародних платежів за такими туристичними операціями позначаються на пасиві платіжного балансу країни – «експортера» туристів.

Розподіл туризму на активний і пасивний засновано на особливостях відображення фінансових результатів туристичної діяльності в платіжному балансі країни. Він властивий тільки міжнародному туризму і на внутрішній не поширюється.

У статистиці міжнародного туризму використовують такі елементи:

• основні одиниці туризму;

• класифікація туристичного попиту;

• статистика туристичних доходів і витрат.

В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:

• статистичні визначення і класифікації повинні мати практичне застосування в усіх країнах;

• вони повинні відрізнятися простотою і чіткістю;

• вони повинні максимально відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі.

Основні статистичні одиниці туризму

Вихідні методичні принципи статистики вимагають визначення основних показників, тобто одиниць, за якими повинен здійснюватися облік. Згідно з концепцією статистики міжнародного туризму, до основних статистичних одиниць належать суб’єкти туристичної діяльності – туристи. Окремо розрізняють подорожан і відвідувачів. Виокремлюють й інші статистичні одиниці, за допомогою яких провадиться статистичний облік міжнародного туризму: екскурсант, міжнародний відвідувач, міжнародний турист і міжнародний подорожанин.

Визначення статистичних показників містять такі поняття, як «звичне середовище», «звичне місце проживання» і «національність».

Звичне середовище – цей термін вживається з метою виключення з обсягу поняття «міжнародний відвідувач» осіб, які подорожують щодня (щотижня) між своїм домом і місцем роботи (навчання), розміщеним за кордоном. Вони не залишають звичного середовища і не вважаються туристами.

Звичне місце проживання – при визначенні походження міжнародних відвідувачів враховується країна місця проживання, а не національність. Так, іноземці, які проживають у будь-якій країні, при поїздці за кордон у статистиці виїзного туризму включаються в число інших постійних жителів. Водночас громадяни будь-якої країни, які проживають за кордоном і повертаються на батьківщину для тимчасового відвідування, в статистиці в’їзного туризму включаються в число інших іноземних відвідувачів – нерезидентів.

Національність відвідувача визначається за країною, яка видала йому паспорт. Однак подорожанин вважається або міжнародним, або внутрішнім мандрівником відповідно до місця свого проживання, а не за національністю.

Інші міжнародні подорожани, які не враховуються в статистиці міжнародного туризму, поділяються на такі категорії:

• іммігранти;

• прикордонні робітники, які проживають поруч із кордоном в одній країні та працюють в іншій країні;

• дипломати, консульські працівники, військовослужбовці;

• біженці й кочівники;

• транзитні пасажири, які формально не в’їжджають у країну через пункти прикордонного контролю.

На підставі наведених показників статистичного обліку здійснюється підрахунок фізичних (кількісних) показників в’їзного і виїзного туризму в масштабі окремих країн, регіонів і світу, а саме:

• кількості прийнятих міжнародних відвідувачів, у тому числі міжнародних туристів і одноденних відвідувачів, разом й окремо за країнами виїзду, сезонами подорожі, метою подорожі;

• кількості міжнародних туристів, які виїхали, й одноденних відвідувачів, разом й окремо за країнами і сезонами.