9.3.2 Технологія виробництва

Для досягнення наміченої мети фірма організує своє виробництво. Вона здобуває ресурси і перетворює їх у готовий товар або послугу. Класична теорія виробництва виходить із того, що фірма може забезпечити той самий обсяг випуску продукції, використовуючи різні способи сполучення факторів виробництва. Для узагальнення інформації про технологічно ефективні способи виробництва, доступних для фірми, економісти прибігають до виробничої функції. Вона показує максимальний обсяг випуску, що фірма може одержати при будь-якому заданому наборі ресурсів.

Виробнича функція встановлює взаємозв'язок між витратами ресурсів на вході й підсумковому виході продукції. Для збільшення (зменшення) кількості продукції, що випускається, необхідно внести корективи в обсяги витрат. Можливість подібних змін залежить від часових меж, протягом яких приймаються ті або інші виробничі рішення.

У теорії виробництва виділяються два періоди: короткостроковий і довгостроковий. У короткостроковому періоді здатність фірми адаптуватися до нових ринкових умов обмежена, оскільки обсяги деяких видів виробничих факторів не піддаються швидкій зміні. Тривалість періоду, необхідного для зміни всіх видів виробничих витрат, сильно розрізняється по секторах туристської індустрії.

Збільшення масштабу виробництва, тобто розміру фірми, обмірюваного обсягом випуску, особливо на початковому етапі, супроводжується економією використовуваних ресурсів. Ці зміни й створюють ефект економії за рахунок масштабів випуску продукції. Собівартість кожної одиниці випуску залежить від обсягів виробництва. З ростом фірми середні витрати скорочуються.

На наступному етапі вона повинна прийняти економічне рішення й вибрати із числа запропонованих інженером технологій ту єдину, котра буде оптимальна не тільки з інженерно-технічної, але й з економічної точок зору. У своєму виробничому виборі фірма керується величиною витрат виробництва.